Не лише Екскалібур: 10 найвідоміших мечів Середньовіччя (13 фото)

У Середні віки меч був цілком звичайним предметом, без якого чоловікові виходити з дому було не лише небажано, а й небезпечно. У більшості країн клинок вважався ознакою вільної людини, однак між мечем купця, героя та короля лежала величезна прірва. Ми розповімо про десять найвідоміших мечів у історії Середньовіччя.





Дюрандаль (Durandal)

Один із найвідоміших мечів у історії людства — це легендарний Дюрандаль, який належав лицареві Роланду, герою численних французьких переказів, балад та пісень. За переказом, у руків'ї меча заховані зуб св. Петра, волосся Діонісія Паризького, частка шати Діви Марії та кров св. Василія.



Роланд отримує Дюрандаль від короля Карла Великого

Саме поєднання цих святинь зробило Дюрандаль найгострішим і, звісно ж, непереможним. Дивовижний меч допоміг Роланду самотужки здолати цілу армію мусульман і здійснити чимало інших славетних подвигів. Зброю доблесний лицар отримав із рук самого короля Карла Великого, коли складав йому присягу.





Найгостріший меч у світі зберігся не найкращим чином

Зброю викували з того ж виліпка заліза, що й клинок самого короля, який теж мав власне ім'я — Жуаєз. До речі, «Дюрандаль» у французькій мові — жіночого роду, і саме так лицар звертається до своєї зброї в баладах. Одна з легенд XII століття свідчить, що Роланд жбурнув меч у скелю, аби той не дістався ворогам, і клинок намертво застряг у камені.

За іншою версією, меч із рук полеглого героя зміг узяти лише король Карл Великий: він залишив собі руків'я, а клинок кинув у озеро. Менше з тим, мешканці містечка Рокамадур на південному заході Франції вважали, що іржавий меч, який стирчав у скелі біля одного з монастирів, був саме Дюрандалем. Улітку 2024 року реліквію викрали невідомі.

Місцеві шоковані крадіжкою, адже меч перебував на 10-метровій висоті під охороною. До того ж зникнення меча, за переказами, є поганим знаком.

«У прокляту ніч унесуть святий меч, і розпочнуться великі війни. Золоті ідоли впадуть у порох разом із кров'ю багатіїв. Сходи митимуть кров'ю злидарів».

Зульфікар (Zulfiqar)

Про меч Зульфікар, що належав пророку Мухаммеду, сьогодні відомо небагато. Засновник ісламу отримав його під час поділу трофеїв, а до цього зброя належала Мунаббіху ибн Хаджаджу з Мекки. Меч супроводжував пророка в усіх військових походах, а після його смерті перейшов до Алі ибн Абу Таліба — одного з праведних халіфів.



Сучасна копія Зульфікара від павловських майстрів

Вважалося також, що Зульфікар не потребував піхов: коли у зброї не було потреби, власник просто залишав її висіти у повітрі. Щодо того, де зараз перебуває священний меч, є кілька версій. За однією з них, реліквію привласнили турецькі султани й уже багато століть ховають у стамбульському палаці Топкапи.

Хрунтінг (Hrunting) і Неґлінг (Naegling)

Славетний меч скандинавського героя Беовульфа, який йому вручили при дворі данського короля Хродгара для битви з Матір'ю Ґренделя. «Хрунтінг» перекладається з давньоанглійської як «той, що пронизує», і на нього покладали великі надії. Однак, попри гучну назву, зброя виявилася безсилою проти за чарованого від мечів монстра, тож Беовульфові довелося добивати його голіруч.



Так бачать Хрунтінг сучасні скандинавські ковалі

Неґлінг — другий меч Беовульфа, який той узяв із собою на битву з вогнедишним драконом. Як і у випадку з Хрунтінгом, на героя чекає фіаско: клинок ламається навпіл, і знову доводиться покладатися на міцні кулаки. У цьому двобої дісталося як драконові, так і самому Беовульфу — обидва гинуть.

Легбітер (Legbiter)

Меч норвезького короля Магнуса III Голоногого, який правив країною з 1093 по 1103 рік. Особливих містичних властивостей Легбітеру не приписували, а уславився він завдяки своєму непосидючому володареві, який постійно воював із сусідами та придушував заколоти.



Саме таким непосидючого Магнуса III та його меч запам'ятали в Північній Ірландії

Магнус був непереможним зі своїм Легбітером, аж поки не вдерся до Ірландії. Там його разом із соратниками перебили похмурі скотарі з дрючками, з якими доблесний король не зійшовся в ціні на яловичину. Відтоді про долю королівського меча нічого не відомо.

Скофнунг (Skofnung)

Легендарний меч данського короля Хрольфа Кракі (Hrolf Kraki), який той викував власноруч. У клинку вправний володар заточив душі 12 вірних берсерків, що полягли у кривавих битвах. Меч мав і другу назву — Кеннінг, що означає «Кривава Ріка».



За часів Хрольфа Кракі мечі у Скандинавії мали приблизно такий вигляд

Як і належить артефакту зі скандинавської міфології, меч змінив безліч господарів зі складними для вимови іменами, тонув у морі, був заритий у землю, але зрештою був безнадійно зіпсований через дурість. Один із героїв саг, намагаючись звільнити Локі від пут, дістав Скофнунг із піхов у присутності жінок, що було суворо заборонено. Душі берсерків розгнівалися й розчинили меч, а також убили порушника табу.

Тісона (Tizona) і Колада (Kolada)

Ці два знамениті мечі належали Родріго Діасу де Вівару (Rodrigo Diaz de Vivar) — легендарному герою іспанського народу, якого прозвали Ель Сід. Зброя та її власник згадуються в епосі «Пісня про мого Сіда», де йдеться про те, що Тісона дісталася шляхетному Родріго як трофей після перемоги над мавританським королем Букаром.



Оригінальний меч Тісона

Колада — другий меч Ель Сіда, менш відомий, але так само шанований в Іспанії. Власниками Колади є родина іспанських дворян де Фальсес, які дуже пишаються реліквією, хоча аналіз металу й показав підробку.



Вельми сумнівний меч Колада

Що ж до Тісоны, то побачити клинок можна у соборі міста Бургос, де розташована могила Ель Сіда. Цей меч цілком може бути оригіналом, оскільки хімічний аналіз показав, що його викували в XI столітті, за життя Родріго Діаса де Вівари.

Меч Воллеса

Меч, що належав лицареві серу Вільяму Воллесу (William Wallace), який у XIII столітті очолив боротьбу шотландського народу проти англійських загарбників. Національний герой шотландців користувався ним у найважливіших битвах — у бою на Стірлингському мосту 1297 року та в битві під Фолкерком 1298-го.



Меч Вільяма Воллеса — реліквія шотландського народу

Піхви меча були виготовлені зі шкіри Г'ю Крессінгема — англійського збирача податків, який безбожно грабував незаможних, але гордих шотландців. Після страти Воллеса меч дістався серу Джону де Ментейту, коменданту замку Дамбартон, а через століття його виявили вже в колекції королівського Тауера. Сьогодні меч, автентичність якого не підтверджено, можна побачити в одному із залів Монумента Воллеса.

Меч Милосердя або Curtana

Знаменитий меч, який беруть для церемонії коронації британських монархів. Вважається, що зброя виготовлена в XI столітті, а її першим володарем був король Едуард Сповідник (Edward the Confessor). Свою назву «меч Милосердя» клинок отримав завдяки відламаному вістрю. Друга назва меча — Куртана (Curtana) — походить від латинського слова Curtus («короткий»).



Меч Милосердя — легендарною може бути навіть зламана зброя

Існує кілька версій того, як саме меч утратив вістря. За однією з них, меч зламав його перший власник, легендарний лицар Трістан, устромивши його в череп велетня Моргольта. Також є версія, що кінчик клинка відламав ангел, аби запобігти черговому безглуздому вбивству.

Жуаєз (Joyeuse)

Меч Карла Великого, який із XIII століття використовували під час церемонії коронації французьких монархів. Легенди стверджують, що під час виготовлення клинка використали спис Лонгина, яким протримили на хресті Ісуса. Наконечник цього артефакту здобули в Палестині під час Першого хрестового походу.



Жуаєз в експозиції Лувру

Багато експертів сумніваються в автентичності меча короля Карла, оскільки на його лезі є орнаменти, типові для XIII століття, тоді як Жуаєз, за канонічною історією, був викуваний у IX. Сьогодні реліквія, яку востаннє використовували на коронації 1824 року, перебуває в Луврі.

Екскалібур (Excálibur)

Чарівний меч короля Артура, який той витяг із каменю, довівши цим своє законне право на престол. Втім, у деяких інтерпретаціях цього переказу Екскалібур не має стосунку до цієї події. Джерела раннього Середньовіччя стверджують, що меч Артур отримав за допомогою чарівника Мерліна від Володарки Озера, яка простягнула королю зброю з-під води.



Король Артур міркує — брати чи ні підозрілий дарунок?

За легендою, відчуваючи близьку смерть, король Артур передав меч останньому вцілілому лицареві Круглого Столу, серу Бедіверу, аби той повернув його власниці, тобто кинув у озеро. Лише переконавшись, що рука Володарки Озера забрала меч, король відійшов у засвіти.