Ворог держави № 1: Жак Мерін — грабіжник, якому Франція оголосила війну (8 фото)

Про Жака Меріна написано чимало книжок і знято кілька художніх фільмів. У Франції його постать і досі сприймають неоднозначно. Одні вважають Меріна революціонером та анархістом, який кинув виклик системі, а інші називають бунтаря найвідомішим грабіжником в історії країни, на рахунку якого 40 убивств.





Ветеран війни

Жак-Рене Мерін народився 1936 року в передмісті Парижа. Навчався він у престижній католицькій школі Колеж де Жуї, звідки його вигнали за те, що зламав учителю вухо. У 19 років Жак Мерін одружився й пішов до армії. Сміливого та фізично міцного новобранця направили до військ спеціального призначення, у складі яких він потрапив на Алжирську війну. У цьому конфлікті французький спецназ зарекомендував себе вправними карателями.



Жак Мерін під час служби в Алжирі

У 1959 році ветеран Алжирської війни повернувся до Франції й одружився вдруге. Разом із орденом «За військову доблесть» він привіз із собою повне презирство до людського життя та пістолет 45-го калібру. З трьома приятелями Мерін узявся за розбій, і в 1962 році за спробу пограбувати банк опинився за ґратами на півтора року. Після виходу на волю батьки влаштували непокірного сина на роботу до архітектурного бюро, але бандитська натура взяла своє.

Втеча до Канади

Уряд Іспанії звинувачував Меріна у шпигунстві, але це не завадило йому 1966 року відкрити ресторан на Канарських островах. Бізнес він уміло поєднував із криміналом. У Женеві Мерін пограбував ювелірний магазин, в альпійському містечку Шамоні — готель, а в Парижі — дім моди. У 1968 році бандит із коханкою втік до Канади, де потрапив під слідство. З новим спільником Жаном-Полем Мерсьє вони намагалися взяти в заручники мільярдера Жоржа Деклорьє.

Банду схопили в США та екстрадували до Канади. Перед арештом злочинці вбили літню покоївку. За свої злочини Мерін і Мерсьє отримали по 10 років в'язниці. У 1972 році спільники разом із ще п'ятьма в'язнями втекли. Перед втечею вони пообіцяли товаришам повернутися й визволити їх.





Жак Мерін у Канаді

У Монреалі банда пограбувала кілька банків і 3 вересня 1972 року напала на в'язницю. Під час перестрілки нападники поранили двох охоронців, але вдертися всередину їм не вдалося. На Меріна та Мерсьє почалося полювання. Бандитам удалося відірватися від переслідування та застрелити кількох канадських рейнджерів. За підробленими документами грабіжники разом із коханками вилетіли до Венесуели.

Повернення до Франції

Через рік Жак Мерін повернувся до Парижа. В одному зі столичних барів він розстріляв поліцейського й був заарештований. У травні 1973 року легендарний бандит отримав 20 років в'язниці. Перед засіданням один із приятелів передав йому револьвер, з яким він узяв у заручники суддю і, вистрибнувши у вікно, втік на автомобілі, що чекав на нього. Через чотири місяці його знову заарештували та відправили до в'язниці, де Мерін написав автобіографічну книжку «Смертельний інстинкт».



За вміння змінювати зовнішність журналісти охрестили його «людиною з 1000 облич»

Просидівши п'ять років, він знову втік. І цього разу Мерін наче з ланцюга зірвався: грабував банки, казино, торгові центри, викрадав людей заради викупу. Бандит мав неабиякий хист до перевтілень і без вагань застосовував зброю. На той час поліція вже приписувала йому 39 убивств.

Ворог держави

Справжнім вибухом стало інтерв'ю журналу «Парі Матч», яке Мерін дав у 1978 році. Через пресу він зажадав від уряду Франції закрити всі в'язниці суворого режиму й пообіцяв убити міністра внутрішніх справ Крістіана Бонне. Преса охрестила грабіжника «Ворогом держави № 1». 2 листопада 1979 року французька поліція вийшла на слід бандита.



Жак Мерін позує фотографу журналу «Парі Матч»

Коли Мерін із коханкою їхали Парижем у машині BMW, дорогу їм перекрила тентована вантажівка. Грабіжник зупинився, з кузова вискочили 19 поліцейських і відкрили вогонь на ураження. Для певності один із поліцейських вистрілив у голову закривавленому «Ворогу держави».

Фотографії з місця розстрілу Жака Меріна

:







Поліцію звинувачували в тому, що вона не дала Меріну шансу здатися, а ті відповідали, що злочинець був надзвичайно небезпечним. Під час його затримання могли загинути жандарми, а на такий ризик керівництво піти не могло.