Реальна історія повстання Уота Тайлера, показана у фільмі «Повсталий» (11 фото)
14 червня 1381 року натовп із вилами й сокирами взяв штурмом Тауер — головну фортецю англійських королів. Архієпископа Кентерберійського витягли на площу й відтяли йому голову того ж дня. Повсталі ледь не змусили 14-річного короля скасувати кріпацтво. На чолі бунту стояв простий покрівельник із графства Кент на ім'я Уот Тайлер, про якого сьогодні знову заговорили завдяки історичному фільму Пола Ґрінґрасса «Повсталий» із Ендрю Ґарфілдом у головній ролі. Розповідаємо, як один податок довів Англію до найбільшого селянського повстання в її історії. 
Покрівельник із Кента, який не шукав війни
Уот Тайлер — постать, про яку історики знають напрочуд мало. За різними даними, він народився між 1320 та 1341 роками в графстві Кент або в сусідньому Ессексі. Справжнє ім'я бунтівника не збереглося: «Уот», ймовірно, пестливе від «Уолтер», а «Тайлер» вказує на фах покрівельника, яким він, судячи з усього, заробляв на життя. Деякі хроністи стверджують, що до повстання Тайлер успев повоювати у Франції — манери та вміння командувати людьми викривали в ньому колишнього солдата. 
Селянська праця в середньовічній Англії: саме з цього середовища вийшов ватажок повстання.
За легендою, навесні 1381 року до його села з'явився королівський збирач подушного податку. Урядовець брутально допитувався, чи виповнилося дочці Тайлера 15 років (вік, з якого належало сплачувати податок), і при цьому спробував її зґвалтувати. Батько кинувся на захист і вбив збирача ударом по голові. Так один епізод перетворив спокійного ремісника на ватажка заколоту. Правда, сама історія відома лише з хронік, написаних через півтора століття після подій, і частина істориків приписует це вбивство не Уоту, а його тезці Джону Тайлеру з Дартфорда — постать месника за доньку так і залишилася предметом суперечок.
Податок, через який вибухнула вся країна
Причиною бунту стала не абстрактна бідність, а конкретна цифра. З 1377 до 1381 року англійська корона тричі вводила подушний податок, аби фінансувати війну з Францією. Перший збір 1377 року становив 4 пенси — один ґрот — з кожної людини, старшої за 14 років. У 1379 році ставку зробили змінною й прив'язали до стану та роду занять. А в 1380 році, коли гроші знову закінчилися, парламент затвердив третій податок: 12 пенсів (тобто три ґроти) з кожної людини, старшої за 15 років — незалежно від статку. 
Збирачі подушного податку об'їжджали села тричі за чотири роки — і щоразу вимагали більше.
Для простого робітника це була відчутна сума: наймит у графстві Ессекс заробляв у 1380 році близько 3 пенсів на день, тож 12 пенсів дорівнювали приблизно тижневому заробітку. Зібрати ці гроші стало ще важче через чуму: кілька спалахів хвороби викосили майже третину населення Англії. При цьому закон 1351 року, Статут про робітників, штучно утримував розцінки на селянську працю на колишньому низькому рівні. Люди, які пережили мор, опинилися затиснутими між спустошеними селами та новим податком, і чимало з них вважали цей збір відвертим грабунком. 
«Тріумф смерті» Пітера Брейгеля Старшого: художник зобразив жахіття чуми та війни, що переслідували Європу XIV століття.
Невдоволення посилювалося ще й тому, що за чотири роки люди платили податок уже втретє. Уривався терпець не в столиці, а в провінції — там, де збирачі стикалися з найзапеклішим опором.
Марш на Лондон
Наприкінці травня 1381 року в ессекському містечку Брентвуд натовп побив і прогнав чергового збирача податків. Заворушення швидко перекинулися на сусідній Кент. 7 червня повстаці звільнили з в'язниці в Мейдстоні проповідника Джона Болла й того ж дня обрали своїм ватажком Уота Тайлера — позначалися військовий досвід та вміння тримати людей у покорі. 10 червня загони взяли Кентербері, а потім вирушили на Лондон, дорогою розгромивши резиденцію архієпископа Кентерберійського та відчинивши двері в'язниць. 
Натовпи повсталих із Кента та Ессекса рухалися до Лондона, збираючи прибічників дорогою.
У столиці у повсталих знайшлися прибічники серед бідноти: невдоволення податками та міською знаттю об'єднувало селян і міські низи. Містяни відчинили ворота, і невдовзі тисячі озброєних вилами й сокирами людей увійшли до Лондона без жодного пострілу. Першою мішенню натовпу став розкішний палац Савой, що належав Джону Гонту — одному з найненависніших радників короля.
Проповідь Джона Болла про загальну рівність
Джон Болл — мандрівний проповідник, якого церква ще раніше відлучила за ідеї про рівність станів, — опинився серед найпомітніших постатей повстання. На Блекгіті, перед мурами Лондона, він виголосив проповідь, що увійшла в історію. Болл запитав у натовпу: «Коли Адам орав, а Єва пряла, хто тоді був дворянином?» 
Джон Болл проповідує перед повсталими на Блекгіті — сцена із середньовічної хроніки Жана Фруассара.
Зміст фрази був простим і руйнівним для устрою того часу. Усі люди походять від Адама та Єви, а отже, поділ на знать і простолюд вигадав не Бог, а самі люди. Для XIV століття ця думка лунала майже революційно, і натовп сприйняв її із захопленням. Історики вважають проповідь Болла одним із перших публічних виступів на захист соціальної рівності в англійській історії.
Штурм Тауера та перші переговори з королем
14 червня 1381 року в передмісті Майл-Енд повсталі зустрілися з королем. Річарду II було лише 14 років. Селяни висунули вимогу скасувати кріпацтво, встановити єдину ренту та дозволити вільну торгівлю, а також просили амністію для всіх учасників бунту. Переляканий король погодився на всі умови й попросив людей розійтися по домівках. 
Штурм Тауера в червні 1381 року коштував життя архієпискупу Кентерберійському та королівському скарбнику.
Поки тривали переговори, інша частина повсталих узяла штурмом Тауер — головну фортецю королівства, яку до цього дня за три століття існування жодного разу не вдавалося захопити силою. Там переховувалися архієпископ Кентерберійський Саймон Садбері та королівський скарбник Роберт Гейлз. Селяни вважали їх головними винуватцями запровадження податку. Обох витягли на Тауерський пагорб і відтяли їм голови.
Смітфілд: загибель ватажка повстання
15 червня, наступного дня після Майл-Енда, відбулася друга зустріч із королем — цього разу на полі Смітфілд біля міського муру. Вимоги повсталих стали ще радикальнішими: вони прагнули зрівняти всі стани у правах, повернути селянам общинні землі, скасувати дворянські привілеї та передати церковні володіння народові. 
Зустріч короля Річарда II з повсталими на мініатюрі з хроніки Жана Фруассара.
Під час переговорів один із королівських слуг, Джон Ньютон, образив Тайлера, назвавши його найгіршим злодієм і грабіжником у всьому Кенті. Тайлер кинувся на кривдника з кинджалом, і мер Лондона Вільям Волворт спробував його заарештувати. У сутичці, що зав'язалася, Волворт поранив ватажка повстання мечем у шию, а королівський зброєносець Ральф Стендіш добив його ударом клинка. 
Загибель Тайлера на очах у тисяч прибічників вирішила долю повстання за лічені хвилини.
Пораненого Тайлера віднесли до шпиталю Святого Варфоломія, але Волворт викликав підкріплення, наказав витягти полоненого на площу й відтяти йому голову. Голову виставили на палю на Лондонському мосту — як застереження для всіх, хто ще думав бунтувати.
Що залишилося від повстання
Втративши ватажка, натовп розгубився й розійшовся по домівках. Усі обіцянки короля одразу ж анулювали, а зачинщиків вистежили й стратили по всій країні. Формально повстання програло: кріпацтво в Англії протрималося ще майже століття. Але подушний податок влада більше ніколи не вводила — цей експеримент поховали на Смітфілдському полі разом із Тайлером. 
На місці загибелі Тайлера в Смітфілді сьогодні встановлено пам'ятну табличку.
Історики називають 1381 рік переломним моментом для кріпосної системи в Англії: формального скасування не сталося, але землевласники після повстання стали обережніше підвищувати побори. Подія залишилася і в культурній пам'яті — як перший великий масовий виступ простих людей проти несправедливого оподаткування, на який посилалися протестувальники проти подушного податку навіть через шість століть.
Орач, а не Тайлер: кого грає Ґарфілд у «Повсталому»
Режисер Пол Ґрінґрасс працював над фільмом «Повсталий» із 2020 року. У центрі сюжету — не історичний Уот Тайлер, а вигаданий селянин на прізвисько Орач, якого зіграв Ендрю Ґарфілд. Прізвисько відсилає до поеми Вільяма Ленґленда «Видіння про Петра Орача», написаної у 1370-х роках, яка містить першу літературну згадку про Робіна Гуда. Самого Тайлера у фільмі грає Космо Джарвіс, а проповідника Джона Болла — Джеймі Белл. 
Ендрю Ґарфілд зіграв вигаданого Орача — героя, якого Ґрінґрасс вигадав спеціально для фільму.
Таке рішення викликало плутанину в маркетингу: частина промоматеріалів у США якийсь час називала картину «Повсталий: Становлення Робіна Гуда» й натякала, що герой Ґарфілда — майбутній шляхетний розбійник. Назву швидко повернули до оригінального «Повсталий», однак зв'язок із легендою про Робіна Гуда залишився в сюжеті. Доля Орача переплітається зі справжніми подіями червня 1381 року, але сам він — режисерський прийом, а не історична постать.
Як гадаєте, чи змогли б вимоги повсталих селян утілитися в життя, якби Тайлер не загинув на Смітфілді?
