Міграція метеликів-монархів (25 фото)

Метелики-монархи широко відомі завдяки своїм міграціям. Хоча жоден окремий метелик ніколи не здійснював усю подорож завдовжки 3200 кілометрів, кілька поколінь за рік у сукупності долають таку відстань.





У Північній Америці ці метелики вирушають у свою грандіозну щорічну подорож у серпні. Спочатку монархи «заправляються» нектаром, після чого надходить час вирушати в дорогу геть із Канади та північних штатів США, адже зимова холоднеча неминуче призведе до їхньої загибелі.







На відміну від своїх пращурів, ці метелики за своє життя ще не пролітали більше кількох сотень метрів, утім вони без жодних вагань злітають над широкими північними озерами. Це лише перший етап однієї з наймасштабніших міграцій у світі.



Невдовзі окремі особини, що злітаються з усіх куточків Північної Америки, об'єднуються між собою.



Метелики з територій на схід від Скелястих гір прямують до Мексики, а мешканці заходу — до Каліфорнії, зокрема до хвойних лісів поблизу Санта-Крус і Пасіфік-Ґроув. Саме тут і можна спостерігати неймовірне видовище.



Коли метелики дістаються пункту призначення, нечисленні щасливчики серед людей можуть побачити незліченну кількість монархів, які звисають із кожної гілки.



Монархи прилітають сюди, бо хоч тут і бувають приморозки, вони не такі згубні для метеликів, як на півночі. Місцеві умови ідеально підходять для зимівлі.





Хоч перебувати у великій зграї, безумовно, безпечніше, під час сплячки метелики стають легкою здобиччю для хижаків, навіть попри те, що монархи отруйні. Деякі птахи навчилися відривати отруйні частини тіла метеликів і з'їдати решту. Щороку птахи знищують сотні тисяч монархів і витісняють з місць проживання ще більше, однак це навряд чи має на популяцію такий згубний вплив, як, скажімо, вирубування лісів.



Ті метелики, що впали з гілок, мають якнайшвидше піднятися назад — це питання життя і смерті. Їхні крила вібрують, щоб зігріти літальні м'язи та злетіти до того, як вони замерзнуть на землі. Ті, кому вдалося вижити, туляться на деревах упродовж чотирьох місяців. Весняне тепло пробудить їх зі сплячки.





Тривалість життя метелика-монарха мізерна за нашими мірками. Ті з них, що народилися на початку літа, живуть лише два місяці. Для покоління, яке з'явилося наприкінці літа й готується до зимівлі, природа передбачила особливу форму існування — діапаузу. Їй притаманна нерепродуктивна фаза життя, фізіологічний стан заціпеніння, під час якого уповільнюються процеси старіння. Саме діапауза дає змогу метеликам-монархам пережити зиму.





Більшість метеликів виживає і через чотири місяці вже ласує першим нектаром. У міру того як теплішає, усе більше метеликів прокидається і піднімається у повітря. Незабаром усі вони вирушать на північ, а їхні правнуки згодом знову повернуться сюди, ховаючись від північної зими.





Тим метеликам-монархам, які пережили зиму, залишилося жити недовго. Однак перш ніж они полетять надто далеко, на їхньому шляху трапляться рослини, придатні для виведення потомства. Там метелики і будуть спарюватися. Стадії гусениці та лялечки тривають близько двох тижнів, і ось уже нове покоління монархів готове продовжити подорож на північ.





Згодом нові метелики самі відкладатимуть яйця. Але це буде ще не те покоління, яке повернеться до хвойних лісів Каліфорнії та Мексики. Туди прилетить лише четверте покоління метеликів у цьому циклі. У такий спосіб метелики-монархи існують тисячоліття, і нехай так триває й надалі!







А ось так виглядає процес народження метелика. Крок за кроком, довго й болісно.