Чому "П'ятий елемент" звинуватили у плагіаті? Або як порушити всі правила жанру й перемогти (11 фото)
Яку стрічку ви назвете найкращою в історії наукової фантастики? «Імперія завдає удару у відповідь»? «Той, хто біжить по лезу»? «Космічна одіссея 2001 року»? «Чужий»? «Матриця»? «Згадати все»?
Що ж, усі перелічені фільми по-своєму чудові, а деякі й узагалі визначили вектор розвитку жанру. Та що, коли я скажу вам, що існує картина, яка кинула виклик усім канонам? Фільм, який витримав перевірку часом і вийшов за межі звичних уявлень.
Ідеться про класичну стрічку 1997 року «П'ятий елемент» Люка Бессона. Тож нумо спіймаємо таксі, виграємо путівку до райського куточка й урятуємо всесвіт, а попутно з'ясуємо, що ж, чорт забирай, сталося з цим фільмом і як його створювали.
Народження задуму: від підліткових фантазій до 400-сторінкового сценарію
Люк Бессон виносив концепцію фільму ще підлітком. Натхненням стали французькі науково-фантастичні комікси, зокрема серія «Валеріан і Лорелін» — проєкт, за який режисер візьметься через багато років, але не забігаймо наперед.
Працюючи над чернетками, Бессон уявляв, що події розгортатимуться у 2300 році. Сюжет мав розповісти про «маленьку людину», яка виграє поїздку на курорт Флостон Парадайз у сузір'ї Ангела. Там герой зустрічає Лілу, яка зберігає юну красу, хоча їй уже понад 2000 років.
У 1980-х роках Бессон продовжував розвивати сценарій, і до 1991 року мав на руках готовий текст обсягом у 400 сторінок. Паралельно він шліфував свою майстерність, створюючи документальну стрічку «Атлантіс», присвячену дивовижній природі й красі океану.
Аби обговорити виробництво «П'ятого елемента», Люк зустрівся з Патрісом Леду та Ніколя Сейду з французької кінокомпанії Gaumont. Він також залучив до роботи над візуальним дизайном творців французьких коміксів Жана Жиро (Мебіуса) та Жан-Клода Мезьєра.
Саме їхні роботи стали тим джерелом натхнення, яке було необхідне для створення унікального візуального стилю цієї науково-фантастичної епопеї.
Тернистий шлях до виробництва: бюджет, відмови й успіх «Леона»
На роль Корбена Далласа Люк Бессон розглядав Брюса Вілліса та Мела Ґібсона. Вілліс виявив зацікавленість, але вагався, оскільки дві його попередні стрічки, «Гудзонський яструб» і «Біллі Батґейт», провалилися в прокаті. А Ґібсон просто відхилив пропозицію.
Ситуація погіршилася, коли кінокомпанії почали відмовлятися від проєкту через астрономічний бюджет у 100 мільйонів доларів. У грудні 1992 року виробництво призупинили, а команда розпалася.
У 1994 році Бессон переключився на свій перший комерційно успішний фільм — «Леон». Події стрічки розгортаються в Нью-Йорку й розповідають про найманого вбивцю, який бере під опіку 13-річну дівчинку після того, як її родину вбивають корумповані поліцейські.
У фільмі зіграли Жан Рено, Наталі Портман та Ґері Олдман. Картина зібрала понад 45 мільйонів доларів у світовому прокаті при бюджеті в 16 мільйонів.
У цей успішний період Люк продовжував допрацьовувати сценарій «П'ятого елемента». Не бажаючи відступати від власних задумів, він урізав бюджет стрічки до 90 мільйонів доларів і звернувся до Columbia Pictures, яка брала участь у фінансуванні «Леона». Студія погодилася профінансувати проєкт.
Кастинг і персонажі: Брюс Вілліс, Мілла Йовович та Рубі Род
Спочатку Бессон планував запросити на роль Корбена Далласа менш відомого актора. Одно разу режисер опинився в офісі Баррі Джозефсона, де той саме обговорював із Брюсом Віллісом інший проєкт.
Бессон попросив поспілкуватися з Віллісом просто аби привітатися, і між іншим згадав, що «П'ятий елемент» просувається далі, але з менш вибагливим щодо гонорару актором. Брюс відповів: «Якщо мені сподобається сценарій, ми завжди зможемо домовитися». Вілліс прочитав текст і погодився на роль.
Виробництво «П'ятого елемента» стартувало в серпні 1995 року. Бессон зі знімальною групою вирушив на кастинги до Парижа, Лондона та Рима. Ґері Олдмана затвердили на роль Жана-Батіста Зорга, очільника могутньої корпорації й постачальника різноманітної зброї та технологій.
Також до акторського складу увійшли Іен Голм, Люк Перрі, Браян Джеймс, Томмі Лістер-молодший та Трікі з гурту Massive Attack. Роль у фільмі дісталася й Крісу Такеру.
Коли настав час обирати акторку на роль Лілу, Бессон зупинив свій вибір на Міллі Йовович, особисто віддивившись від 200 до 300 претенденток. Режисер вигадав штучну мову, названу «Божественною», яку Міллі довелося вивчити. Аби допомогти їй краще вжитися в образ, вони листувалися та спілкувалися між собою цією мовою.
Роль Рубі Рода спочатку пропонували Прінсу. На жаль, співак не зміг узяти участь у проєкті, оскільки зйомки накладалися на його гастрольний графік. Також розглядалися Кріс Такер та Джеймі Фокс, але Бессон вирішив, що стрункіша статура Такера краще пасує персонажу.
Навіть неупередженому глядачеві важко уявити когось іншого в ролі Рубі Рода, хто зміг би видати настільки ж енергійну та маніакальну гру, як Кріс.
Зйомки та декорації: Лондон, Мавританія і масштабні моделі
Будучи патріотом своєї країни, Бессон прагнув зняти масштабну картину у Франції. На жаль, він не знайшов належних студійних потужностей, тому виробництво перенесли до Лондона. Зйомки проходили на студії Pinewood, де задіяли сім звукових павільйонів. Зведення декорацій розпочалося в жовтні 1995 року.
Початкові та фінальні сцени, де зображено Єгипет, знімали в Мавританії. Сцену опери з Плавалагуною зняли в Королівському оперному театрі в Лондоні. Зйомки з акторами стартували в січні 1996 року й завершилися за п'ять місяців. Коли Брюс Вілліс закінчив свою роботу приблизно в травні, розпочався знімальний процес за участю Ґері Олдмана.
Дизайн хмарочосів майбутнього Нью-Йорка натхнений архітектурою житлових будинків 1960-х років, а також футуристичними проєктами архітектора Антоніо Сант-Еліа 1910-х років. Бессон наполіг на тому, щоб більша частина подій розгорталася за денного світла: він прагнув створити яскравий, божевільно-життєрадісний образ навпаки похмурому й реалістичному стилю.
Костюми та візуальний стиль: Жан-Поль Ґотьє й естетика майбутнього
Жан-Поль Ґотьє розробив кожен із 900 костюмів для статистів на лайнері «Флостон Парадайз». Ці образи описували як інтелектуально-трансгресивні, такі, що кидають виклик усталеним нормам сексуальності й гендеру.
Вбрання Лілу, у якому вона з'являється одразу після відродження, натхнене лікарняними пов'язками та бинтами, що прикривають лише найнеобхідніше.
Сьогодні цей образ вважається одним із найпопулярніших для косплею на тематичних фестивалях.
Візуальні ефекти: мініатюры, CGI та літаючі таксі
Над «П'ятим елементом» працювали три окремі команди, які відповідали за різні типи ефектів. Нік Олдер керував механічними та піротехнічними ефектами, Нік Дадмен відповідав за ефекти істот, а Марк Стетсон очолював команду візуальних спецефектів.
Для створення візуальних ефектів залучили студію Digital Domain, яка використовувала різноманітне програмне забезпечення для досягнення характерної графіки 90-х років.
Деякі кадри у стрічці поєднують натурну зйомку, масштабні моделі, комп'ютерну графіку та системи частинок. Це особливо помітно в сценах із Нью-Йорком. Попри те, що фільм вийшов у 1997 році, всі ці візуальні ефекти й досі мають дивовижно переконливий вигляд.
Цікавий факт: усі зірки на задньому плані створили, просто проколовши отвори в полотні чорної тканини.
Моя улюблена деталь із історії створення стрічки пов'язана з моделями будівель Нью-Йорка. Команда зводила масштабні макети міських житлових кварталів і хмарочосів заввишки до 6 метрів (20 футів) у масштабі 1:24. Команді з 80 майстрів знадобилося 5 місяців, аби збудувати всі ці деталізовані макети.
Вікна будівель творці називали одним із найклопіткіших завдань, адже за кожною шибкою опрацьовувалися найдрібніші деталі: меблі, жалюзи й крихітні фрагменти зображень.
Оскільки події стрічки розгортаються у XXIII столітті, знадобився особливий вид транспорту. Для фільму спроєктували літаючі автомобілі, човни та кораблі. Створювалися реальні фізичні моделі, які слугували орієнтирами під час зйомок, хоча більшість сцен із цими транспортними засобами, зокрема погоня, спиралися на візуальні ефекти.
Прем'єра й касовий успіх: тріумф у Каннах та світові збори
Світова прем'єра «П'ятого елемента» відбулася 7 травня 1997 року: стрічка відкривала Каннський кінофестиваль. Компанія Gaumont організувала спеціальний майданчик для показу, включивши до програми шоу мод із костюмами від Ґотьє, феєрверк та футуристичний балет.
У широкий прокат у США фільм вийшов 9 травня 1997 року, одразу очоливши бокс-офіс із заробленими 17 мільйонами доларів за перші вихідні. Картина стала справжнім касовим хітом, зібравши понад 263 мільйони доларів по всьому світу.
Прикметно, що 75% касових зборів припало на ринки за межами США. Стрічка стала найуспішнішою французькою картиною у прокаті 1997 року й утримувала рекорд за зборами серед французьких фільмів за кордоном упродовж 16 років, поки у 2011 році не вийшов фільм «1+1» (Intouchables).
Тогочасні критики зазначали, що це теплий, веселий фільм, який демонструє один із найвишуканіших підходів до продакшну й дизайну костюмов, водночас залишаючись справжньою науково-фантастичною феєрією.
Судові позови: звинувачення у плагіаті «Інкала»
Алехандро Ходоровські та Жан Жиро подали до суду на Бессона після виходу фільму, стверджуючи, що «П'ятий елемент» є плагіатом їхнього коміксу «Інкал».
Жиро вимагав 13,1 мільйона євро за недобросовісну конкуренцію, 9 мільйонів євро як відшкодування збитків і відсотків, а також від 2 до 5% від чистого операційного прибутку фільму. Ходоровські вимагав 700 000 євро.
Справу закрили у 2004 році з огляду на те, що у фільмі використано лише крихітні фрагменти коміксу, а самого Жана Жиро Бессон найняв для роботи над стрічкою ще до того, як було висунуто звинувачення.
Нагороди та спадщина: культовий статус
Стрічка була номінована на премію «Оскар» за найкращий звуковий монтаж на 70-й церемонії, але поступилася «Титаніку». Проте вона виборола премію BAFTA за найкращі спеціальні візуальні ефекти. Люк Бессон здобув премію «Люм'єр» за найкращу режисуру.
Оператор фільму Тьєррі Арбоґаст за свою роботу отримав Гран-прі технічної комісії Каннського кінофестивалю 1997 року. Картина також здобула чотири номінації на премію «Сатурн»: за найкращий науково-фантастичний фільм, найкращі костюми, найкращі спецефекти та найкращу жіночу роль второго плану.
Від моменту виходу фільм вважається культовою классикою наукової фантастики. Брюс Вілліс згадував: «Це було направду веселе кіно для зйомок». А Мілла Йовович так описала співпрацю з Бессоном: «Перший дійсно приголомшливий режисер, з яким я працювала».
Хоч чимало людей порівнює цей фільм із «Зоряними війнами», для мене вони не є такими особливими, як «П'ятий елемент».
«П'ятий елемент» — це візуально винахідливий та захопливий фільм, що став культовою класикою.
Він вирізняється унікальним стилем, еклектичними персонажами та вигаданим світом, які разом утворюють те, що чимало глядачів (і я серед них) вважає еталоном науково-фантастичних екшенів. Подобається це комусь чи ні, але це стрічка, яка дарує яскраві й незабутні кінематографічні враження.









