Вона поцілувала більше чоловіків, ніж будь-яка жінка у світі, але не кохала жодного з них (13 фото)
У німецькому Ґеттінгені, що в землі Нижня Саксонія, є містечко з населенням близько дванадцяти тисяч студентів і професорів. І саме тут, на фонтані перед старою ратушею, стоїть дівчина, яку називають найзацілованішою дівчиною у світі. 
Її звуть Гусятниця Ліза — пастушка гусей. Вона тримає в руках трьох гусей, дивиться вниз із бронзового постаменту й мовчить уже понад сто двадцять років. За цей час її поцілували десятки тисяч докторів наук. Хоча офіційно це було заборонено. 
Ґеттінгенський університет, заснований у 1734 році, виховав 47 нобелівських лауреатів. Тут навчалися Джон фон Нейман, Вернер Гейзенберг, Енріко Фермі, Карл Фрідріх Ґаусс, Бернгард Ріман, Давид Гільберт і Роберт Оппенгеймер. Тут викладали Макс Планк, Нільс Бор та Макс Борн. Але найвідоміша «випускниця» Ґеттінгена — не фізик і не математик. Це бронзова дівчинка з гусьми. 
Статую встановили 1901 року, після того як старий фонтан занепав і його знесли. Автор — скульптор Пауль Ніссе. За офіційною версією, фонтан не має особливого зв'язку з історією міста. Проте важко повірити в збіг: авторами казки «Гусяча пастушка» («Гусятниця»), за мотивами якої створено статую, були брати Грімм, теж випускники Ґеттінгенського університету. 
Невдовзі після встановлення фонтану народилася традиція. Кожен, хто захистив докторську дисертацію в Ґеттінгенському університеті, має проїхати у візку від Великої зали до фонтану, вилізти на нього та поцілувати статую. Їй також дарують букети квітів. Спочатку поцілувати статую міг будь-який новоспечений студент, але з часом традиція змінилася: тепер це дозволено лише докторантам. 
Оригінал
Офіційно ця практика заборонена, але насправді її ніхто не припиняє. Понад те, і місто Ґеттінген, і університет рекламують себе світлинами докторантів, які цілують дівчину. 
У 1926 році студент-юрист на ім'я Хенкель фон Доннерсмарк був оштрафований на 10 імперських марок за поцілунок статуї. Він подав апеляцію до Берлінського вищого суду, вимагаючи скасувати «заборону на поцілунок бронзових губ». Суд відхилив його вимогу. 
Але студенти ніколи не зупинялися. Заборона існувала сто років, і поцілунки тривали сто років. Лише 2001 року місто офіційно пом'якшило заборону, щоправда, лише на один день. 
У 1990 році через вандалізм і підпал оригінальну статую роботи Пауля Ніссе прибрали та передали до міського музею. На фонтані стоїть копія. Тож докторанти цілують копію, а оригінал спокійно стоїть у вітрині музею. 
Чому вона взагалі тут? У 1898 році місто провело конкурс на проєкт фонтану. З-поміж 46 робіт журі присудило перше місце неоготичному «Фонтану чеснот», а Ліза посіла лише друге. Але коли проєкти виставили на загальний огляд, містяни Ґеттінгена обурилися: чому на Ринковій площі має стояти важкий монумент на честь професорів? Звичайна дівчинка з гусьми — ось справжнє обличчя міста. 
Під тиском містян друга премія стала першою. 8 червня 1901 року Лізу встановили на фонтан, щоправда, без перерізання стрічки й без урочистостей. У газеті надрукували лише коротку замітку: «У нашого міста з'явилася ще одна "містянка"». 
У 2026 році Пастушка відзначає 125-річчя знаменитої скульптури: міський музей виставив оригінальний відлив 1901 року разом із «лейпцизькою сестрою» — копією, яка багато років перебувала в приватній колекції. 
Того ж року місто ухвалило цікаве рішення: офіційно дозволити поцілунки, але тільки в три дні — 19 квітня, 4 червня та 27 вересня, загалом 125 хвилин. Одна хвилина за рік як сплата боргу. І звісно, цілують, як і раніше, копію, тоді як справжня Ліза спостерігає з музею за дійством, що стало традицією. 
