Романтична історія 16-річної потопельниці з Парижа (9 фото)

Манекен для відпрацювання навичок серцево-легеневої реанімації знайомий десяткам тисяч студентів-медиків та рятувальників. Однак мало хто з них знає, чия особа колись була використана для створення манекена. Тим часом ця історія дуже романтична: це історія того, як давно загибла дівчина перетворилася на рятівницю для тисяч людей.





«Незнайомка із Сени» — невідома потопельниця, чиє тіло було знайдено у Сені у ХІХ столітті. Нікому не відома за життя, після смерті вона несподівано прославилася: зроблений з її обличчя для ідентифікації гіпсовий зліпок несподівано зачарував митців красою та умиротворенням.



Незважаючи на всі зусилля, про дівчину мало вдалося дізнатися. Судячи з відсутності слідів насильства, вона наклала на себе руки. На думку патологоанатомів, їй було не більше як 16 років. Проте невідома красуня стала улюбленою героїнею художників доби декадансу.





Маска «незнайомки із Сени» наприкінці ХІХ століття була улюбленим сувеніром парижан, які прикрашали нею квартири. Альбер Камю порівнював її умиротворену посмішку з посмішкою Мони Лізи.



«Незнайомка із Сени» стала героїнею багатьох картин та романів, автори яких намагалися розгадати таємницю її особистості та долі. Вона вплинула навіть на паризьку моду: багато парижанок намагалися надати своїм особам схожість із дівчиною.



У середині ХХ століття слава дівчини спалахнула з новою силою. Коли наприкінці 1950-х Петер Сафар та Осмунд Лердал створювали перший манекен для серцево-легеневої реанімації, вони використали для нього обличчя «незнайомки із Сени».



Згодом саме ця особа стала стандартною для всіх манекенів, що отримали назву «воскреси Ганну». Її стали називати "найчастіше цілується жінкою у світі".



І тепер «незнайомка із Сени» залишається обличчям манекенів для навчання реанімації.



Дівчина, що давно загинула, продовжує рятувати життя.



Її доля набула закінченості і сенсу не лише на сторінках романів, а й у житті.