Сада Абе - найдивніша жінка-вбивця в історії (10 фото)

На просторах мережі можна знайти безліч жахливих історій про серійних вбивць, жорстоких маніяків і ґвалтівників. І щоразу, читаючи подібне, запитуєш: «Що творилося в головах у цих людей?».

Біографія японки Сади Абе викликає стільки ж подиву, зокрема тому, що ця жінка носила у сумочці відрізані у коханця пеніс та яєчка. Що ще потрібно знати про незвичайну куртизанку в історії, читайте в нашій статті.





Сада Абе народилася 1905 року в середньостатистичній японській сім'ї і була однією з восьми дітей Сігеєсі та Кацу Абе. Всі разом вони мешкали у токійському передмісті Канда, де займалися виробництвом татами.

Сада була наймолодшою ​​дочкою, через що була у матері на особливому рахунку. Та потурала їй практично у всьому — дівчинка не знала, що таке заборони та покарання. Саме з дозволу матері ще в юному віці Сада почала брати уроки співу та гри на семісені — тоді ці заняття традиційно асоціювалися з гейшами та повіями.



Образ гейш завжди приваблював майбутню вбивцю. Нерідко вона збігала зі школи, щоб потрапити на заняття з музики, а дорогою навіть наносила відповідний макіяж.

Коли сімейство переживало скрутні моменти, дівчинку відсилали з дому. Одного разу в один із таких днів Саду зґвалтував її знайомий у будинку їхніх спільних друзів. Тоді їй виповнилося 15 років.

Згодом Сада стала справжнім важким підлітком - вона зовсім не слухалася батьків і чинила так, як їй хочеться, прогулювала уроки, вела безладне статеве життя, спілкувалася з поганими хлопцями. У 1922 році, остаточно зневірившись у спробах направити дочку на вірний шлях, мати і батько дівчинки влаштували її в школу гейш Йокогами, сподіваючись, що хоч так вона зможе знайти своє місце в суспільстві.





Але в перші ж дні навчання Сада зрозуміла — життя цих жінок не таке просте, як йому здавалося. Щоб стати зіркою серед гейш, потрібно було багато трудитися — прокидатися рано-вранці, йти на уроки танців, музики, ікебани, навчатися іншим мистецтвам, мати навички спілкування з клієнтами, вміти зацікавлювати людей. Більшість гейш навчалися ще з раннього дитинства, тому Сада не мала шансів. Натомість вона стала матигейся, тобто квазігейшою, яка займалася лише тим, що задовольняла сексуальні потреби чоловіків.

Так вона пропрацювала п'ять років, поки не захворіла на сифіліс. Усвідомивши, що тепер її регулярно перевірятимуть та оглядатимуть, Сада вирішила залишити це місце та знайти більш високооплачувану роботу. Так японка перетворилася на професійну повію.



Першим притулком Сади став бордель у знаменитому районі Осакі Тобіта. Але довго затримуватися тут дівчині не довелося — незабаром вона заробила репутацію «проблемної» повії, оскільки постійно намагалася обдурити клієнтів, крала у них гроші і кілька разів робила втечу. Через два роки їй все ж таки вдалося залишити стіни борделя і влаштуватися працювати офіціанткою в кафе. Природно, нова зарплата не влаштовувала Саду і була змушена вирушити до Осаки, де знову почала працювати повією.

Через рік померла мати дівчини, і вона вирушила до Токіо, щоб відвідати її могилу та відвідати батька. Щоб заробити, Сада приєдналася до місцевого ринку повій і вперше стала платною коханкою. Ще за рік серйозна хвороба підкосила й отця Сади. Десять днів вона дбайливо доглядала батька, але той раптово помер.

Тоді японка продовжила роботу вже у місцевому борделі, де й познайомилася з Кіносуке Касахарою. Чоловікові дуже подобалася Сада, тому він купив їй будинок і став забезпечувати грошима, але дівчина згодом захотіла більше. Вона попросила Касахару покинути свою сім'ю і взяти її за дружину.



Уникати своєї дружини Касахара не став, і, зрештою, відносини між ним і Садою припинилися. Вона переїхала до Нагої, де працювала офіціанткою в ресторані. Саме в ньому майбутня злочинниця познайомилася з Горо Омія - професором та банкіром, який планував стати членом японського парламенту. Між ними почався роман, і Омія навіть запропонував дівчині зайняти власну нішу в ресторанному бізнесі. Він же сплатив її лікування від сифілісу на курорті Кусацу, де вона перебувала в період з листопада 1935 року до січня 1936 року.

За порадою Омії Абе влаштувалася стажером у ресторан «Есіда-я», який належав Кітідзо Ісіді (його вона згодом і вб'є). Між нею і власником закладу спалахнула несамовита пристрасть — їхнє перше побачення, яке за планом мало бути коротким, тривало чотири дні. Ісіда і Абе буквально не вставали з ліжка і продовжували кохатися, навіть коли в їхній готельний номер входив обслуговуючий персонал.

Пізніше Абе розповіла, що до жодного іншого чоловіка не відчувала подібних почуттів:

Важко навіть пояснити, що було настільки привабливим в Ісіді. Але було неможливо сказати про нього нічого поганого, про те, як він виглядав, яким коханцем він був, як висловлював свої почуття. Я ніколи раніше не зустрічала такого сексуального чоловіка.



Кадри з фильму «Імперія почуттів», знятий за біографією Сади Абе

Але Ісіда був одружений, і вже скоро їм з Абе довелося розлучитися. Цей розрив став для дівчини фатальним. Після нього вона почала багато пити, впала в глибоку депресію і стверджувала, що тільки з Ісідою пізнала справжнє кохання.

Якось Абе побувала на виставі, де побачила, як гейша загрожує чоловікові ножем, і вирішила повторити цей трюк у реальному житті. Під час наступної зустрічі з Ісідою вона схопила кухонний ніж та приставила його до горла коханого.

Кіті, ти одягав це кімоно для своєї улюбленої клієнтки. Я вб'ю тебе за це, - сказала Абе.



Кадри з фильму «Імперія почуттів»

Те, що відбувається, дуже здивувало чоловіка, але в той же час йому сподобалося. У майбутньому він неодноразово просив Абе приставляти до нього ніж і душити його, оскільки це викликало у нього сексуальне збудження. Дівчина дозволяла Ісіді те саме робити і з собою.

Вкотре Абе взяла свій пояс, щоб придушити Ісіду під час оргазму, їх обох це дуже збуджувало. Але коли вона прибрала пов'язку з його шиї, чоловік відчув сильний біль. Він прийняв близько 30 заспокійливих таблеток, щоб полегшити симптоми. Від такої кількості «Бромізувала» Ісіда почав засинати. Тоді він попросив Абе душити його уві сні і «не зупинятися, бо потім дуже боляче».



Абе прийняла це за жарт, але все ж тієї ночі - 18 травня 1936 - вона задушила Ісіду. Вбивця пролежала кілька годин біля тіла свого коханого, після чого відрізала йому пеніс та яєчка, і поспішно зникла з місця злочину.

Потрібно зазначити, що Абе також подряпала своє ім'я на руці Ісіди, кров'ю написала на простирадлах «Саду та Кіті разом» і перед тим як піти з готелю, одягла на себе його білизну. Геніталію вбитого вона загорнула в газету і поклала до сумочки. Коли пізніше поліцейські спитали, навіщо вона це зробила, Абе відповіла:

Тому що не могла взяти його тіло чи голову із собою. Я хотіла взяти частинку його тіла, яка збуджувала найяскравіші та найживіші спогади.



Якийсь час поліція не могла знайти Саду Абе, але 19 травня 1936 їм все ж вдалося вийти на її слід. Того дня дівчина поїхала за покупками і в кіно, після чого планувала вчинити самогубство, стрибнувши з гори Ікома.

Під час надання свідчень Абе зізналася, що кілька разів «розважалася» з відрубаним пенісом Ісіди, брала його в рот і навіть намагалася вставити його в піхву.

25 листопада 1936 року розпочався суд над Садою Абе, за підсумком якого їй ухвалили обвинувальний вирок. Суддя, який головував у судовому засіданні, пізніше зізнався, що під час обговорення деяких деталей справи відчував ерекцію, але залишався максимально справедливим.

На суді Абе вимовила такі слова:

Найбільше в цій історії я шкодую про те, що була незрозуміла, як якась сексуальна збоченка. Такого чоловіка, як Ісіда, ніколи не було в моєму житті, були ті, які мені подобалися, з якими я спала не за гроші, але жоден не змушував мене відчувати щось подібне до того, що я відчувала до Ісіди.



За вбивство та розчленування трупа Саду Абе засудили до шести років ув'язнення у жіночій колонії. 10 листопада 1940 року з нагоди 2600-річчя сходження на трон Імператора Дзимму відбулася амністія, Абе вийшла з в'язниці на рік раніше за встановлений термін.

На волі Абе змінила ім'я, переїхала до Сайтами і завела там стосунки з багатим чоловіком. Але оскільки в той період увага громадськості до особистості японки була максимально прикута, довго ховатися їй не вдалося. Коли коханець дізнався, хто вона насправді, він розірвав із нею всі зв'язки. Про те, як склалося життя цієї жінки надалі, нічого не відомо. Але поліцейські допити та свідчення Сади Абе стали національним бестселером у Японії 1936 року, та її образ щільно увійшов у культуру. У прокат вийшли щонайменше три успішні кінокартини, що розповідають її історію, видавалися книги.