Найбільший маловідомий витвір мистецтва планети: загадка ліній Сахама (12 фото + 1 відео)
Західні рівнини Болівії зберігають таємницю, яку неможливо розглянути із землі. Високогірне плато Альтіплано викреслено тисячами прямих ліній. Вони не складаються у фігури тварин, як знамениті геогліфи Наскі у сусідньому Перу, але вражають інакше своєю геометричною точністю. 
Деякі з цих променів йдуть за обрій, простягнувшись на десятки кілометрів через пагорби, розсипи каміння та чагарника. 
Болівійський гірський масив Альтіплано дуже посушливий і розташований на екстремальній висоті
Стародавні архітектори працювали з неймовірною ретельністю, адже місцевість тут зовсім не рівнинна. Лінії, названі на ім'я величного вулкана Невадо-Сахама, найвищої точки Болівії, губляться у його тіні. З поверхні це просто непримітні стежки, які легко не помітити. І лише з висоти пташиного польоту відкривається справжній масштаб найграндіознішого художнього полотна доісторичної доби. 
Вулкан Невадо-Сахама
Ширина кожної лінії невелика і варіюється від 1 до 3 метрів. Але довжина найдовших досягає 20 кілометрів. Технологія створення проста та геніальна. Стародавні майстри зчищали темний, окислений шар щебеню, оголюючи світлий ґрунт унизу. Часто лінії розходяться променями від якогось центру, зазвичай, височини. 
Дослідники вважають, що у таких місцях могли бути стародавні святилища, похоронні вежі (чульпаси) чи поселення. Одна з теорій свідчить, що цими шляхами індіанці здійснювали священні паломництва. Деякі з сучасних доріг, що з'єднують села, пролягають прямо стародавніми лініями, а де-не-де місцеві жителі досі використовують їх як стежки. 
Загальна площа, вкрита цією мережею, складає близько 22500 квадратних кілометрів. Це в 15 разів більше за площу плато Наска. Якщо ж витягнути всі лінії в одну, їхня довжина перевищить 16 000 кілометрів. Такі масштаби дозволяють називати лінії Сахама найбільшим артефактом Анд та найбільшим витвором мистецтва у світі. 
Створювалося це диво багатьма поколіннями упродовж сотень, а можливо, й тисяч років. Сухий клімат високогірного плато з рідкісними дощами і рослинністю, що повільно росте, допоміг лініям зберегтися майже в первозданному вигляді. 
Геогліфи Наски в Перу мають певну форму
Незважаючи на близьке сусідство з розкрученими лініями Наскі, болівійським геогліфам пощастило набагато менше. До 1932 року про них не знав практично ніхто за межами регіону, поки аргентинський професор Еме Фелікс Чіффелі, який прославився кінною подорожжю з Аргентини до Нью-Йорка, вперше коротко не згадав про них у своїх записках англійською мовою. 
У тому ж десятилітті антрополог Альфред Метро ввів лінії в науковий обіг, опублікувавши етнографічні дослідження про індіанські народи аймара та чіпайя. 
Цікаво, що перша гучна наукова робота, проведена 2003 року Університетом Пенсільванії, викликала скандал. Болівійські археологи заявили, що нічого нового американці не відкрили: лінії вивчалися ще у 80-х роках за допомогою супутників, а їхнє походження та призначення (ритуальні стежки колоніальної епохи) давно описані. Проте саме цей проект привернув увагу до проблеми збереження пам'ятника. 
З того часу дослідження тривали. Наприклад, у 2016 році вийшла робота Адама Берджа, присвячена ритуальному ландшафту. 
Однак, хоч як це парадоксально, знайти якісні фотографії ліній в інтернеті досі непросто. Легше розглянути їх на супутникових знімках, де вони постають у всій своїй величі, ці загадкові промені, що йдуть у нескінченність. 
