Їхня робота – дивитися, як розкладаються тіла: що таке «ферма трупів» і чому зараз їх відкривають у всьому світі (8 фото)

Люди, далекі від медицини, криміналістики та розслідувань вбивств, здебільшого впевнені, що визначити час смерті людини простіше простого. Адже в більшості детективних серіалах судмедексперт мало не з першого погляду на труп може зрозуміти, коли і навіть скільки померла людина.





Проте насправді дещо складніше. Багато в чому точність залежить від того, як давно відбулася зупинка серця. Адже що «старше» тіло, то більше вписувалося різних чинників необхідно врахувати. А значить, і визначити не те що час, але хоча б дату, а в особливих випадках і рік, вдається приблизно.

Це, природно, призводило до помилок і ускладнювало перебіг розслідувань злочинів. А іноді взагалі вводило в оману. Тому виникло таке спірне, хоч і корисне явище, як «ферми трупів».

Помилка, яка вказала на пролом у знаннях

Так, в 1977 році в США було виявлено могилу на місці битви при Нешвіллі, яка сталася в роки Громадянської війни. У ній лежало тіло, яке за всіма ознаками могло належати учаснику цієї битви. Але була одна заковика - останки напрочуд добре збереглися, і замість голих кісток у могилі був труп з м'якими тканинами.



Природно, поліція дійшла висновку, що це хитрий злочинець вирішив підкласти в це місце їхнього вбитого сучасника, сподіваючись, що після розкладання його приймуть за загиблого солдата.

Проте, щоб упевнитись, представники правоохоронних органів звернулися до Вільяма Басса, який у ті роки обіймав посаду керівника факультету антропології в університеті Теннессі.

Спершу він також дійшов висновку, що тіло «свіже» і лише провівши аналіз зубів, зрозумів, що померлий справді жив понад сто років тому. А так добре зберегтися його останкам дозволила чавунна труна, яка не пропускала всередину повітря.

Цей інцидент наштовхнув Басса на думку про катастрофічний недолік знань у цій галузі. Тому він викупив невелику ділянку землі неподалік Ноксвілл і там став зі своїми студентами спостерігати за розкладанням трупів у різних умовах. Його «піддослідними» ставали тіла людей, які були заповідані університету.





Так на початку 1980-х років з'явилася перша у світі «ферма трупів». У цьому місці моделюються різні умови, які містять тіла померлих. Змінюють склад ґрунту, рівень вологості та освітленості, об'єкти досліджень накриваються різними матеріалами і навіть поміщаються у воду.

Всі зміни, що відбуваються, ретельно каталогізують, завдяки чому виявляється, як той чи інший фактор впливає на зміни, що відбуваються з мертвою людиною.

Особливо вчених цікавить некробіома - це спільнота різних мікроорганізмів, які беруть участь у процесі розкладання. Адже саме завдяки їм можна дізнатися посмертний інтервал — час, що минув після зупинки серця.

Не дуже законні та не дуже приємні дослідження

Згодом у США з'явилися й інші подібні ферми, причому вони розміщені в різних частинах країни, щоб відтворити кліматичні умови, не схожі на попередні. У Сполучених Штатах відкрили вже вісім таких установ.



Перше з'явилося в Теннессі 1981 року, потім 2006-го — у Серверній Кароліні. Пізніше відкрили дві у Техасі, Іллінойсі, Колорадо, у Флориді і остання була створена у Північній Вірджинії у 2023 році.

«Для кожної конкретної місцевості існують свої атмосферні умови, своя температура повітря, температура дощу, свої тварини, свої ритми біологічного життя, тому це (процес розкладання тіл. — Прим. ред.) необхідно вивчати в різних регіонах», — пояснив судмедексперт, блогер і автор книги «Розкриття покаже» Олексій Решету.

З цієї причини в 2016 році «ферма трупів» з'явилася в Австралії. Адже напрацювання американських колег не завжди були корисними для експертів у цьому регіоні. Через два роки така сама «наукова лабораторія» відкрилася в Канаді. Найближчими роками «ферми тіл» планують створити у Великій Британії та Індії.

Однак, незважаючи на очевидну користь даних досліджень, відкриття таких установ — дуже складне питання. По-перше, у багатьох країнах на законодавчому рівні заборонено такі дослідження.



По-друге, важливу роль відіграє соціально-етичне питання. Багато хто, навіть не релігійні люди, не готові прийняти те, що покійники не заспокоєні, а виставлені, можна сказати, на огляд для проведення експерименту. Що вже говорити про віруючих та забобонних представників роду людського.

І по-третє, існує певна складність у пошуку відповідного місця. Адже сам процес розкладання — це далеко не найприємніша річ. Причому не лише зовні. Відразу після зупинки серця у клітинах запускається процес розпаду та починається гниття.

Потім діяльність бактерій призводить до викиду сірководню, метану та двоокису вуглецю. Суміш цих речовин створює дуже специфічний і відомий аромат трупний запах. На наступній стадії тіло дуже сильно опухає, шкіра стає тоншою і набуває жовтого кольору. Це приваблює комах, які відкладають на мертвому свої яйця.

Через три дні останки стискаються, шкіра розривається, і труп спливає рідиною, багатою на азот. Через це рослини, що ростуть поруч, вмирають, проте через рік на цьому місці, навпаки, флора буйствуватиме. Через кілька тижнів після втрати рідини від тіла нічого не залишається.



Сусідати з місцем, де знаходяться не один, а десятки подібних тіл, що розкладаються, навряд чи хтось захоче. Адже це постійно присутній неприємний запах, велика кількість комах, зміна екологічного середовища, забруднення ґрунту та прилеглих водойм.

Розтин заради розваги та книга, невідома європейцям

"Ферми трупів" - це винахід XX століття. Але й до цього тіла людини після смерті викликали науковий інтерес. Насамперед, звичайно, медиків.

Щоб вивчити внутрішні будову людини, трупи почали розкривати ще в античності. Однак із приходом середніх віків та поширення християнства подібні дослідження заборонили. Лише у 1315 році було проведено перше задокументоване з часів античності, тобто через шість століть, розтин мертвої людини.



Проте невдовзі у Європі стали популярними анатомічні театри. На них замість вистав на сцені працювали професійні медики, котрі розкривали на очах у глядачів тіла людей. Так вчені пізнавали анатомію людини, навчали своїх студентів та одночасно розважали публіку.

Подібне проведення часу стало настільки популярним, що в різних містах почали зводитися для цих театрів окремі будівлі. Деякі з таких будов збереглися досі.

Але ті наукові і не дуже дослідження стосувалися саме будови людини. А ось те, що як і чому відбувається з тілом померлого, не вивчалося. Принаймні на Заході.

А ось у Китаї вчений та чиновник Сун Ці ще наприкінці 1240-х провів дослідження та написав працю «Збори звітів про зняття несправедливих звинувачень».



Він дав докладний опис будови людського організму, функцій окремих органів і кісток, зовнішніх ознак смерті, основних стадій розкладання і навіть пояснив, як відрізнити рану, нанесену за життя і ту, що завдали після смерті.

Ця книга періодично піддавалася редагуванню та була досить популярна у країнах Індокитаю.

Європейці про цю працю дізналися лише у XIX столітті. Англійською мовою її вперше надрукували 1855 року.

У цей час у Старому та Новому Світі почала активно розвиватися патологічна анатомія, що вивчає патологічні процеси та хвороби, що виникають у клітинах та тканинах. І тому використовують мікроскопічні дослідження. Незабаром патологічна анатомія стала самостійною дисципліною у медицині.