Апокаліпсис як створити шедевр. Правила Мела Гібсона (13 фото)

Мел Гібсон багато в чому є унікальним представником світу кіно. У тому сенсі, що Мел скрізь встиг. І скрізь був успішний: як різноплановий та талановитий актор, власник студії, запеклий продюсер, автор придатних ідеї, сценарист та режисер





При тому, що Гібсон-режисер ніколи не шукав простих шляхів. І якщо треба вирушити за тридев'ять земель, щоб досягти максимально занурення в епоху, показану у фільмі, він це зробить, розмінявши комфортні павільйони студії, на непередбачувані чагарники джунглів Мексики та Гватемали, де до всіх інших труднощів ще й погода вносила свої корективи. Через сильний ураган, що послідував за ним злив і повені, зйомки вимушено переносили, через що довелося навіть прем'єру фільму посунули з серпня на грудень.



Основне правило Гібсона - це матері профі в його команді, де кожен на своєму місці і точно знає, і виконує вимоги Гібсона. Як жартома кажуть у Голлівуді, навіть рознощик кави у Мела своя людина. А може, це і не жарт зовсім. Адже перевірені люди дозволяють втілювати найсміливіші і, здавалося б, неймовірні задуми Гібсона. У створенні унікальних декорацій та костюмів. Гібсон запросили гримерів, тих з ким він раніше працював у стрічках "Хоробре серце", "Патріот" та "Пристрасті Христові". Працювали не покладаючи рук, створюючи потрібну версію майя. Було пошити сотні костюмів, кожен з яких повністю відповідав епосі, а деякі індивідуально шилися під габарити актора, вся масовка була з голочки.





Гібсон вирішив працювати з нащадками майя, ось тільки багато хто з них взагалі не мав жодного відношення до акторської професії. Їх набирали на півострові Юкатан, у Мексиці, Гватемалі та Белізі. Багато хто з них не говорив англійською, соромилися камери, і відчували себе не у своїй тарілці. Але Гібсон зумів захопити їх, для цього він показував їм кожен рух руки в кадрі, кожен погляд і поворот голови. Якщо в епізоді треба було злитися, Мел наочно демонстрував гнів гордих майя на репетиції фрагмента. І хоча Гібсон, як актор, не брав участі у фільмі. За кадром, дуже навіть приймав, адже на репетиціях він обіграв і показав любителям безліч ситуацій та потрібних персонажу емоцій, тож вистачило б на десяток фільмів, який зіграв головну роль.



Окремо слід виділити оператора фільму Діна Семлера, який дуже добре засвоїв правила Гісбона і зробив здавалося неможливим, організував студійні умови в непрохідних джунглях. Для чого використовувалися універсальні підйомники та операторські візки, з прокладкою рейок прямо крізь зарості мексиканської глушині. Робота з ракурсом Семлера вражає та додає фільму атмосферного кайфу. Це і зйомки з камерою, що наближається до об'єкта, крупні плани з пробираючими поглядами осіб войовничих майя, епізоди зняті довгим дублем, як наприклад під час полювання на кабана.



Набравши місцевих аборигенів Гібсон міг використовувати у фільм як розмовну мову виключно юкатекську мову. Так, громадяни перекладачі перекладачі на зйомках фільму були дуже затребувані. Хоча не для всіх, Гібсон примудрявся спілкуватися з ними універсальною мовою жестів, де новоспечені актори все чудово розуміли. Горять Гібсон і сам під час зйомок непогано так освоїв юкатекську, так що можна було скласти мовний іспит і залишитися знімати на Юкатані ще пару-трійку фільмів.



Гібсон вирішив олюднити майя і розбавити їхнє життя-буття забавним випадком у сімейному житті одного неспроможного майя, який ніяк не може забезпечити неспокійній тещі, потомство у вигляді онуків. І хоча те, що відбувалося, більше нагадувало сценку з комедійного ситкому, ставка на нестандартну ситуацію з анекдотичною історією себе повністю виправдало. Ще й прізвисько в масть підібрали, що таке говорить "здібностям" нещасного чоловіка - Тупий кінець.



Напад на село Лапи Ягуара при монтажі хотіли значною мірою скоротити, вирізавши особливо жорстокі сцени. Але після того, як верховна комісії засідателів надала стрічці рейтинг R, тобто 18+, потреба в скороченні відпала. Гібсон із владної подачі боса залишає всю бляху в кадрі, так ми й повчили адреналіновий епізод, де звірина жорстокість людини була представлена ​​у всій "красі".



Правило Гібсона говорить: знімай без купюр і якщо того вимагає епізод показуй все як є, чи то криваве жертвопринесення чи дике полювання на втомлених бранців. Крові буде багато, нехай і бутафорської, але епізод матиме магнетичне дійство і залучатиме, і відштовхуватиме у своїй натуральній жорстокості. Правило Гібсона каже: не спи, якщо того вимагає епізод і знімай уночі, коли заворожений глядач уважно стежитиме за вогнями, що наближаються в темряві. Враховуючи, що зйомки проходили на натурі в підступних джунглях, домогтися потрібного ефекту дуже непросто, спробуй вночі встановити обладнання і вчасно вловити потрібний ракурс місяця, що наростав.



Зйомки в таких умовах звичайно не позбавлені неприємностей у вигляді отриманих травм, ставши справжнім випробуванням для всієї знімальної групи. Когось покусали місцеві агресивно налаштовані комахи, хтось вивихнув ногу, когось зазнав сонячного удару. Ну а найекстремальнішим і найнебезпечнішим виявився перехід через річку. Акторів прив'язували тросом з обох боків бурхливої ​​річечки. На великих планах оператор у човні разом із всюдисущим Мелом перебував у бризках води та знімав емоції реально втомлених мужиків, яким Гібсон влаштовував змагання на витривалість. А сам Мел, як непотоплюваний криголам прокладав їм шлях до берега. Так Гібсон до всього іншого ще й купувався більше за інших членів знімальної групи в бурхливій течії мексиканської річки.



Правило Гібсона каже: якщо хочеш надихнути актора на подвиг, почни з себе і без страху, і докору стрибни з великої висоти. Хоч і зі страховкою, але Гібсон першим стрибнув із даху 15-ти поверхової будівлі у Веракрусі, так знімали сцену стрибка з гігантського водоспаду. Руді Янгблад, який зіграв Лапу Ягуара, стрибав десять разів. Так сильно вразив його старий Гібсон. Насправді Мел змусив Руді стрибати так часто, поки його стрибок у кадрі не здався режисерові правильним.



Гібсон вимагав від акторів максимальної віддачі у всьому, у тому числі у фізичній підготовці, адже бігати особливо у фіналі стрічки доводилося дуже багато. Ось нащадки майя і працювали з інструктором, намотуючи кола навколо села з декораціями, чергуючи біг на витривалість зі спринтерськими забігами на швидкість. Історія мовчить чи бігав з ними всюдисущий Мел, але ось, що точно і без сумнівів, Мел своє на зйомках відмотав так, що багатьом бігунам на довгі дистанції і не снилося.



Гібсон змінював події фільму і міг зробити це у фіналі стрічки, де гинули дружина та дитина Лапи Ягуара. І сам неспокійний, швидконогий батько вирушав до предків майя, дізнавшись, що його кохані покинули цей світ. Іспанські конкістадори незмінно причалювали до берега, де їх зустрічали здивовані і не готові до зустрічі з заморськими гостями майя. Але Мел вирішив зберегти життя сімейству Лапи Ягуара, принаймні доти, доки до них не дісталися доблесні колонізатори.



Гібсон не звикати до гострої критики його творчості. Хоча цього разу згодних із роботою Гібсона було чимало, все ж таки були ті кінокритики, які лаяли режисера, закидаємо йому: надмірну жорстокість показану в кадрі, надто простий і сумбурний сюжет, та й вічна причіпка як для жанру - неісторично багато що показане у фільмі. Гібсон зазвичай виправдовуватися і відповідати не став, не було чого. Адже були ті бурчаві експерти, які вважали, що Гібсон максимально точно передав дух епохи. А головне, що йому повірили глядачі, ті для кого і знімають кіно, спочатку потягнулися в кінотеатри, потім дивилися і переглядали фільм, переймалися і вражалися, з повним зануренням у цю історію, далеку цивілізацію майя, доля яких була вирішена наперед.