У кота видався недобрий ранок
Домашній кіт підняв ранкове невдоволення на новий рівень.
Його руда мордаха висловлює не просто невдоволення, а цілу епопею життєвих тягарів. Ледве розліпивши очі, він завмер, наче статуя філософа, який усвідомив тлінність буття. Цей кіт — живе втілення того самого ранку, коли реальність б'є по голові списком справ, довша за чергу за шаурмою в п'ятницю ввечері.
В очах пухнастика іпотека, що розтяглася на сорок років, як нескінченний серіал без фіналу, робота, від якої хочеться вити на місяць, і зламана машина, чиї болти скриплять голосніше, ніж його власні суглоби. Але навіть у цій драмі кіт зберігає гідність. Він не нявкає жалібно, а дивиться на світ із суворою грацією полководця, чия армія — це вовна, а прапор — гордо задертий хвіст.
