Озеро Моно: стародавнє диво Каліфорнії (20 фото)

Акведуки назавжди змінили це стародавнє водоймище, де тепер височать вапняні вежі і мешкають унікальні крихітні креветки.





Історія озера



Вчені вважають, що озеро Моно утворилося 760 000 років тому, що робить його одним із найстаріших озер Північної Америки. За часів останнього льодовикового періоду його глибина досягала 275 метрів, а довкола височіли потужні вулкани. Острови на озері були важливим місцем гніздування — 85% каліфорнійських чайок починали тут своє життя.





Все змінилося в 1941 році, коли Департамент водопостачання Лос-Анджелеса збудував акведук і почав відводити воду озера за 500 кілометрів на південь.



Через величезний паркан води випаровування стало перевищувати приплив, і рівень озера впав удвічі, а солоність подвоїлася. До 1962 року водоймище втратило 7,5 метрів глибини, і його екосистема почала руйнуватися. Хижаки (в основному койоти) отримали доступ до гніздування, і чайки були змушені покинути ці місця.



Але в цієї кризи виявився і несподіваний плюс: оголилися химерні вапняні вежі (туфи), приховані під водою повіками. Ці 30-метрові шпилі, сформовані підземними джерелами, тепер приваблюють туристів з усього світу.

Боротьба за порятунок



До 1978 року озеро було на межі загибелі, але біолог Девід Гейнс створив Комітет із порятунку Моно, щоб привернути увагу до проблеми. На жаль, за 10 років Гейнс та його колега Дон Оберлін загинули в автокатастрофі неподалік. Незважаючи на трагедію, комітет продовжив боротьбу, і тепер озеро є важливим екологічним та геологічним об'єктом.

Унікальна екосистема



Через високу солоність і лужність риби тут не виживають, зате в озері живе ендемічний вид рачків — Artemia monica. Ці крихітні істоти зимують у сплячці, а навесні їх кількість сягає 4–6 трильйонів.



Рачки та мухи харчуються мікроскопічними водоростями, які взимку розмножуються так швидко, що до березня вода стає зеленою, як гороховий суп. А самі рачки та мухи, у свою чергу, стають їжею для мільйонів перельотних птахів. Щоосені 1,5 мільйона вухатих поганок зупиняються тут, щоб підкріпитися перед тривалою подорожжю.



Хоча рівень води досі нижчий за історичну норму, озеро Моно залишається однією з найпродуктивніших екосистем світу і справжнім раєм для геологів.



Район Моно-Бейсін - зона активної сейсмічності, оточена вулканічними утвореннями віком 1-3 млн років. Серед них — Моно-Крейтерс, ланцюг із 24 куполів, які вважаються наймолодшою ​​вулканічною грядою Північної Америки.



За розрахунками Комітету, відновлення рівня води до позначки 1948 метрів (встановленої владою) займе ще близько 20 років. Але навіть тоді солоність озера буде вдвічі вищою, ніж в океані.



Проте озеро Моно продовжує дивувати — своєю давньою історією, неземними краєвидами та дивовижним життям, яке всупереч усьому продовжує процвітати.