Кумедна реакція дівчинки на подарунок

У мене доньці 5 місяців. Купую їй іграшки: шаруділки, брязкальця тощо. Нещодавно в гостях їй сподобалася м’яка іграшка «Стіч». Купив їй дві — розміром з неї саму. І що? Вона або з ганчіркою грається, або з пупирчастою плівкою, просто якимось папірцем, коробочкою. А на решту взагалі не звертає уваги. Уже думаю — може, їй цілий рулон тієї плівки купити…

Я своїм дітям на Новий рік теж так робив подарунки.
Придивлялися до чогось, що їм було цікаве. Потім тиждень розповідали, яку класну іграшку бачили в знайомого хлопчика (чи дівчинки). Через тиждень-півтора дитина вже жити не могла без тієї штуки і «замовляла» її Діду Морозу по іграшковому телефону. А коли отримували бажаний подарунок — щастя било через край.
Коли син у п’ять років отримав трасу для гонок на машинках, «як у знайомого хлопчика», яку дістав із мішка Дід Мороз, він просто обімлів. Коли той пішов, син так невпевнено сказав:
— А Дід Мороз несправжній,
а потім, подумавши, додав:
— Але холодний.

Неспотворена дівчинка. Чудово. У такому віці конверт цілком може бути цікавіший для гри.

Для мене в дитинстві багатством були марки, фантики, вкладки й круглі картонні фішки. До купюр був байдужий. Нецікаві папірці. Не різнокольорові.
От монети — так! Колекціонував через рельєфні зображення. Олівцем на папір переводив, як печатку.
Колекція досі десь валяється.

У конверті можна надіслати листа Діду Морозу й попросити, що хочеш.

Хто ж дарує гроші дитині?

У нас повно яскравих конвертів для грошей на будь-яке свято продається. А тут — мало того, що не додумались щось варте подарувати, так ще й купюру сунули в звичайний білий конверт.

У кожного свої цінності.

Помилки молодості.