Реакція собак на відпущений повідець

Це їх ще до стоматолога не водили…

Все як у людей, але... в більшості випадків таки краще...

Враховуючи, що у собак больовий поріг вищий, ніж у людей, зовсім незрозуміло, чого це Барбоскіни так нервують!
Мій більше переживає, коли йому градусник у дупу пхають, ніж коли укол ставлять! :)

Скільки я тих уколів коту поставив — і жодних проблем.
А ще ми вчотирьох жеребця років з 15 тримали, теж бували моменти — треба було уколи робити. Але там усе набагато простіше: уколи були двох типів — підшкірні та внутрішньом’язові.
Підшкірні взагалі без проблем — кинеш охапку сіна, поки він їсть, відтягуєш шкіру на шиї, вколюєш — він навіть не помічає.
Внутрішньом’язово робили по-іншому: береш товстішу голку без шприца і з розмаху встромлюєш у сідничний м’яз — він трохи здригається, і далі жує, а ти в ту голку шприц вставляєш — і всі справи.
А собаки — ніжні якісь…

У знайомої собака-дівчинка дуже боїться гучних звуків, особливо в темний час доби, салютів і т. д. (від страху повністю втрачає самоконтроль). Так от, увечері, якщо йти на прогулянку, поки не дійдеш до під'їзду, відходить хоч як обізвися, обругайся, пристебнеш — піде, і то, якщо пописала одразу, то все, пішло все в жопу і тягне в сторону дому, нічого їй не цікаво)))

Коту колов антибіотики в загривок, п’ять уколів через день… Реакція одна: вуха прижаті, сердитий погляд і через 10–15 хвилин — куча на одному з улюблених місць для сну! У звичайному житті — завжди в лоток…

У мене навпаки. Була болонка, в нашийнику чи шлейці не зробиш жодного кроку. Тільки якщо волоком тягнути. Упиралася. А без нічого завжди йшла поруч.