Ксолоїтцкуїнтлі в музеї Долорес Ольмедо та історія незвичайного культурного символу Мексики (14 фото + 1 відео)
На території музею мешкає невелика група представників стародавньої безшерстної породи собак, які, як колись вважалося, проводять душі померлих через підземний світ. 
Ксолоітцкуінтлі (мексиканська безволоса собака) – цікава давня порода собак. Щоб помилуватися цими чарівними лисими створіннями і дізнатися більше про їхню захоплюючу історію, потрібно побувати в музеї Долорес Ольмедо в Мехіко. 
Останки «ксолос» були виявлені в ході археологічних розкопок і датуються віком понад 3500 років. Можливо, найцікавіше в цій породі - це лисина, яка стала результатом генної мутації, що виникла тисячі років тому, і закріпилася як домінуюча ознака. Проте з урахуванням кліматичних особливостей Мексики для ксоло це перевага, а чи не проблема. 
Тривала дружба цього незвичайного вихованця з людьми призвела до того, що з ксолоітцкуінтлі пов'язана величезна кількість різних культурних та релігійних вірувань. Корінні народи багатьох регіонів Мексики тримали псів і як домашніх улюбленців, і для полювання, і навіть як живу цілющу грілку для зняття різних болів (що не позбавлене логіки, оскільки в теорії контакт зі шкірою допомагає полегшити м'язові, головні болі, безсоння, астму та ревматизм ). 
Однак у голодні часи навіть знати їла ксоло, оскільки його м'ясо вважалося делікатесом. 
Саме ацтеки підняли значення цієї породи на нову висоту. Вони вірили, що Ксолотль, підземний бог блискавок, створив собаку, використовуючи шмат кістки, з якої було зроблено й людину. Тому собаки тісно пов'язані з Ксолотлем і, як вважалося, служили вірними провідниками в небезпечній подорожі душі померлого через підземний світ Міктлан. При похованні ацтеки поміщали у могилу керамічні скульптури, щоб вони могли служити провідниками у потойбіччя. 
На відміну від ацтеків та їхніх богів і, незважаючи на майже повне зникнення, ксоло пережили іспанське завоювання Мексики і в XIX і XX століттях і стали чимось на зразок модного аксесуара. У знаменитих художників Фріди Кало та Дієго Рівери їх було багато, і на деяких картинах Фріди собака посідає чільне місце на передньому плані. Порода перетворилася на свого роду символ Мексики, і її представники зображені також на полотнах Руфін Тамайо і Рауля Ангіано. 
Засновниця музею Долорес Ольмедо також дуже любила цю загадкову породу і тримала ксоло як домашніх вихованців упродовж усього свого життя. До речі, собачок їй подарував Дієго Рівера. Ольмедо цікавилася культурними віруваннями, пов'язаними з цими собаками, і займалася пошуком і колекціонуванням доіспанських артефактів із зображенням ксоло. Завдяки своїй довгій скрупульозній роботі жінка спромоглася зібрати величезну колекцію стародавніх скульптур цієї породи, які можна побачити в колекції доіспанського мистецтва музею. 
Після смерті Ольмедо у 2002 році музей вирішив вшанувати її зв'язок із породою та назавжди продовжити традицію утримання ксоло. З того часу зграя із шести собак утримується на території музею у просторому та елегантному вольєрі з власною пам'яткою. На емблемі музею також зображено кістяк ксолоїтцкуїнтлі. 
Пам'ятник Долорес Ольмедо
Сьогодні одним із ключових моментів відвідування музею є зустріч із деякими з цих чарівних супроводжуючих потойбічного світу. Що стосується реальності, то ці незвичайні песлі спокійні, розумні, орієнтовані на людину і добре ладнають з дітьми. Головна проблема – захист шкіри, але вона у тварин виділяє свого роду олію, що захищає від опіків та комах. 
Ксолоітцкуінтлі – цікава складова культури, історії та символіки цієї прекрасної латиноамериканської країни. 
Фріда із собаками 
Дієго Рівера 
