Замок Уітлі – затишний витверезник доби Просвітництва (8 фото)
Одні громадяни, які перебрали з міцним, спокійно засинають сном праведників. А інші починають буянити, тероризуючи оточуючих, і можуть завдати шкоди собі та іншим. Відповідно, їх явно треба ізолювати до приходу до тями. 
Більше 100 років тому в цій чарівній пірамідальній камері у Британії утримувалися буйні пияки. Але зараз тут можна отримати лише умовне п'ятихвилинне покарання. 
Побудований у 1834 році, маленький замок у селі Уітлі колись використовувався для утримання великої кількості п'яниць та хуліганів округу. А тепер став екзотичною пам'яткою, де будь-який бажаючий може з доброї волі стати в'язнем оригінальних казематів на п'ять хвилин. 
Цікава кам'яна піраміда з шістьма високими гранями та кулястою вершиною виділяється на тлі відносно невеликого села. Свого часу у Вітлі було не менше десяти барів на досить невелике населення. Що очікувано провокувало колосальну кількість п'яниць. 
Однак за відсутності власної будівлі суду констеблям доводилося наводити порушників порядку в невелику кам'яну камеру, де їх тримали доти, доки наступного дня вони не постануть перед судом у сусідньому Оксфорді. 
Невелика кімната була висотою близько 2,5 метра, а площа підлоги становила всього 1,8 метра. Двері були зроблені з товстого дерева з міцним залізним замком, і в них навіть були колодки для особливо буйних. В'язниця без вікон стала уособленням загального занепаду моралі та моральності на селі. 
Сьогодні камера Уітлі збереглася практично в тому ж стані, що і в ті часи, коли в ній ночами утримувалися п'яні селяни, і є історичним об'єктом, що охороняється. 
Хоча більшу частину року незламні двері залишаються замкненими, щорічно, травневого дня, камеру відкривають для публіки. Всі бажаючі відчути, як це спати в 1800-х роках, можуть замкнутися в темній камері на п'ять нестерпно довгих хвилин, відчувши себе нічними бідолахами. Після цього вони навіть отримують сертифікат на згадку про свою мужню і, що важливо, виключно добровільну причетність до кримінального світу. 
