Нетривіальна функція лісового замку у Британії (7 фото + 1 відео)

Будь-яких стародавніх споруд у цій країні чимало. Але в основному замки та фортеці, що збереглися до наших днів, виконували функції оборонних споруд.





Ця фортеця Thetford Warren Lodge на околицях містечка Тетфорд, що у графстві Норфолк, теж захисна. Але із застереженням: захищала вона не людей.



Розпорядження побудувати це ґрунтовне та лаконічне зміцнення дав 1400 року настоятель Тетфордського монастиря. Людиною він був заможним, і його неабияк дістали ті, хто промишляв на його землях браконьєри.





У цей період в Англії тільки-но почали з'являтися кролики, завезені норманнами. Звірятка високо цінувалися за смачне нежирне м'ясо та розкішне хутро. А браконьєри дуже навіть загрожували ще не встиглі розплодитися популяції. Тому британські землевласники стали практикувати будівництво споруд, які називалися кролячими садками і захищали довговухих від зовнішніх загроз. Звірятка знаходилися під охороною озброєних людей. Але поступово почали втікати, активно розмножуватися на волі і втрачати свою цінність через збільшення кількості.



Але Тетфорд Уоррен Лодж на тлі інших садків виглядає інакше. грунтовно та фундаментально. Даються взнаки і якість робіт, і товсті міцні стіни, і зручний парапет, що забезпечує хороший огляд, та спеціальні елементи, що дозволяють вести обстріл у разі нападу на замок та блокувати підходи до нього.



Коли цінність кроликів практично зійшла нанівець, і вони перетворилися на їжу для бідних, то власники інших садків закинули їх. У цьому міні-замку розведення та захист кроликів тривали аж до 1935 року. Цього року Тетфорд Уоррен Лодж серйозно постраждав у пожежі. І відновлювати міні-замок власники вважали безглуздою витівкою.

Такої довготривалої історії кролячого замку посприяла специфіка навколишніх земель: піщані ґрунти околиць не підходили для обробітку, зате довговухі відчували себе тут чудово. І становили солідну частину місцевої економіки аж до минулого століття.



Звичайно, у незвичайного замку, як і будь-якого поважаючого себе, має бути свій привид. У Thetford Warren Lodge це примарний білий кролик з пронизливими червоними очима. Зустріч з яким не обіцяє нічого доброго.



Втім, ні підтвердити, ні спростувати байку ніхто не може: вхід в руїни, що поступово занепадають, заборонений. І довговухий примарний зберігач може лише помахати примарною лапою через ґрат, встановлених на вході в кролячий замок.