Вчені хочуть з'ясувати, чому археологи іноді знаходять у стародавніх черепах мозок, що зберігся (4 фото)

Вчені намагаються пояснити рідкісний археологічний феномен — законсервований людський мозок. У новому дослідженні було вивчено 4400 зразків, деякі з яких понад 12 000 років. Завжди вважалося, що мозок після смерті людини розкладається одним із перших, але виявляється, це не завжди так.





Вважається, що мозок — один із перших органів людини, які розкладаються після смерті, — пише у своєму дослідженні судовий антрополог Олександра Мортон-Хейворд (Alexandra Morton-Hayward) з Оксфордського університету разом із співавторами. Саме тому археологічно знахідки мозку, що зберігся, вважаються незвичайними, заявляють дослідники в роботі, опублікованій 20 березня в журналі Proceedings of the Royal Society B.

Справді, для археолога знайти залишки органіки, що не розклалася, — рідкісна і значуща подія, а вже залишки мозку — тим більше. Такі знахідки тисячолітньої давності час від часу відбувалися, і в кожному випадку консервацію мозку намагалися пояснити впливом якихось факторів. Відомі такі механізми, як зневоднення, заморожування, омилення та дублення, що дозволяють зберігати мозок віком не старше 4000 років. Однак знахідки більш давніх мозків зустрічаються набагато рідше.

Дослідники склали архів з 4400 археологічно збережених зразків стародавнього мозку, знайдених на шести континентах і які належать до різних епох. Це було зроблено для того, щоб підвести під дослідження серйозну наукову базу та, можливо, визначити досі невідомий механізм консервації.



Вчені виявили, що мізки, які збереглися за відсутності інших м'яких тканин, вказують на невідомий механізм — він може бути відповідальним за збереження, зокрема, центральної нервової системи.

«Збереження деяких м'яких тканин добре вивчене. Зневоднення та заморожування – згадайте єгипетські мумії чи заморожені тіла, – розповіла Олександра в інтерв'ю виданню Science. — Іноді жир в організмі після смерті може перетворитися на милоподібну речовину, яка зберігає тканини, — цей процес називається омиленням. А в торфових болотах кислота, що міститься в сфагновому моху, піддає м'які тканини процесу дублення, який часто зберігає тканини мозку. Але в цій роботі ми виявили п'яту категорію: сотні мізків, які зберігаються навіть тоді, коли решта м'яких тканин тіла вже розклалася».





Судовий антрополог Олександра Мортон-Хейворд, одна з авторів дослідження

Дослідники ідентифікували загалом 4405 людських мізків, що збереглися, з 213 унікальних джерел з усіх регіонів світу, крім Антарктиди. Вони порівняли кількість збережених людських мізків з іншими м'якими тканинами в археологічних базах даних і виявили, що в той час як внутрішні м'які тканини, такі як м'язи і кишечник, зустрічаються рідко, мізки, що збереглися, зустрічаються набагато частіше. Це дозволило припустити, що мізки зберігалися частіше, ніж вважалося раніше.

«Грунтуючись на отриманих даних, я вважаю, що це щось, пов'язане з центральною нервовою системою, оскільки мозок має унікальну біохімію, — сказала Олександра в інтерв'ю Science. — У мозку є жири, яких не зустріти більше ніде в організмі, і білки, що містять сірки, які є частиною сигнального механізму мозку. Я думаю, що все це зливається докупи, утворюючи неподатливий матеріал, який може зберігатися дуже довго».



Стародавній мозок може дати нові та унікальні палеобіологічні відомості, які допоможуть нам краще зрозуміти історію основних неврологічних розладів, когнітивні функції та поведінку людей минулого, а також еволюцію нервових тканин та їх функцій, заявляють вчені у своїй роботі.

Що стосується етичних аспектів роботи з мозком давно померлої людини, Олександра пояснила, що у Великій Британії дослідження м'яких тканин людини регулюються законом, відомим як Акт про людські тканини (Human Tissue Act, HTA). Якщо вік тканин перевищує 100 років, вважається, що матеріал не підпадає під дію HTA.

«Але, очевидно, незалежно від того, скільки їм років ми все одно хочемо ставитися до цих останків з повагою, — додала вона. — Я завжди пам'ятаю, що то люди».