Кін-Дза-Дза в реальному житті. Що в Грузії зробили з найкращою канатною дорогою в СРСР (12 фото)
У Грузії є дивовижне місто Чіатура, розташоване серед чорних скель, між якими сяють глибокі прірви. Під час створення фільму "Кін-Дза-Дза" режисер Георгій Данелія надихався місцевим канатним фунікулером. 
Регіон справляє незабутнє враження, колись тут була найпотужніша мережа канатних доріг, тут видобувається понад 60% марганцю у світі. Ходімо прогуляємося?
Чим він такий знаменитий?
Шахтарське містечко Чіатура розташоване за 200 км від Тбілісі. Усі райони з'єднуються один з одним канатними дорогами, тут є надзвичайно складний гористий ландшафт. У місті з населенням 30 тис. жителів у 60-х роках ХХ століття налічувалося 17 фунікулерів. Серед них були для пасажирів і технічні для доставки марганцевої руди. 
Канатна дорога в грузинській Чіатурі
Першу «канатку» збудували 1954 року. У ті часи ця споруда була обладнана за останнім словом техніки, стала характерним символом населеного пункту. З'явився навіть слоган на рекламних проспектах: "Чіатура - столиця канатних доріг"
У 2016 році державна експертна комісія дійшла висновку, що знамениті вагончики (ніби з фільму "Кін-Дза-Дза") необхідно демонтувати, дотримуватись норм безпеки було вже неможливо. Після цього вердикту «канатка» продовжувала працювати ще довгі роки. 
Канатна дорога в грузинській Чіатурі
Співробітники дороги сумно жартували на той час: лише Небо оберігає конструкції від катастрофи. Сценарист "Кін-Дза-Дза" Резо Габріадзе провів дитинство в Імереті, чиатурська канатна дорога стала поштовхом для написання сценарію, прославивши цей регіон на весь світ.
Місто радянських канатних доріг
Перші рудники на околицях міста почали розроблятися у другій половині ХІХ століття. Радянська влада протягом короткого часу перетворила населений пункт на індустріальний центр з видобутку марганцю. 
Місцеві жителі, люди суворі та дуже серйозні, прогулявшись містечком, я досить швидко в цьому переконався. У Грузії є думка, що найбільші мовчуни – це свани і хевсури, але вони явно поступаються чіатурцям. 
Канатна дорога в грузинській Чіатурі
Думаю, обумовлено це суворими гірськими пейзажами та важкою гірницькою працею місцевих жителів. Життя тут нелегке, немає родючої землі, населений пункт знаходиться в «чаші», яку оточують з усіх боків високі скелі. Родовище марганцю дає роботу багатьом тисячам людей, підтримує місто на плаву. 
Безкоштовна поїздка на «канатці» в Чіатурі – це екстремальна дія, порівнянна лише зі стрибком із парашутом. Розглядаючи вперше вагончики, мимоволі замислюєшся про тлінність і сенс існування в цьому світі. 
Канатна дорога в грузинській Чіатурі
Механізми настільки застаріли, що не зрозуміло, як вони не падають у прірву. Під час екстремальної подорожі з цікавістю прислухаєшся до скрипів, «крехтіння» та інших дивних звуків, а також сильних поривів вітру в ущелинах.
Грузинський «Кін-Дза-Дза»
Георгій Данелія недаремно вигадав «попеляцю» для свого фільму «Кін-дза-дза». Покататися на старих «канатках» можна: наприклад, на «лінії-25».
Початок бере від Міськради, кінцева зупинка – плоске, як стіл, плато на високій горі. Друга лінія возить мешканців на сусідню гору, протилежний бік ущелини. 
Канатна дорога в грузинській Чіатурі
Третя – доставляє пасажирів ще на одну гору, де знаходиться житловий масив. Я років п'ять тому був у Чилі, місто Вальпараїсо, то там аналогічні фунікулери, на яких стрімко дивитися, а прокотившись у них, подумки вітаєш себе з другим днем народження, яке відбулося щойно.
Канатна дорога в грузинській Чіатурі
У Чіатурі також перестали будувати нові реверсивні маршрути, що відправляються від відреставрованої будівлі вокзалу в центрі населеного пункту. Загальна довжина понад 3,5 км. Місткість нових гондол до 10 осіб стягується невелика плата за поїздку.
Чому Чіатура - одне з найцікавіших селищ Грузії?
Чіатура прекрасна в сонячний день, приваблює брутальний стиль і суворі гірські пейзажі. Відсутнє туристичне лакування та гламурність, коли всі визначні пам'ятки блищать.
Місто ж підкорює своєю натуральною природністю, ніби каже мандрівникові: ось я такий, який я є, а якщо комусь не подобається, проходьте повз і не спотикайтеся. 
Канатна дорога в грузинській Чіатурі
Гуляючи Чіатуром одночасно відчував наліт психоделики, щось середнє між враженням від фільму «Кін-дза-дза» та переглядом фільмів про далеке майбутнє. Мені це справді подобалося і навіть якось гіпнотизувало.
Для трудящих тут було збудовано санаторії, будинки культури та цілу інфраструктуру «канаток». Жителі не бідували, зарплати були хороші, марганець необхідний у величезних кількостях у сталеливарному виробництві.
Часи змінилися, але канатні дороги залишаються «торговельною маркою» населеного пункту. 
Канатна дорога в грузинській Чіатурі
На центральному вокзалі знаходиться панно з барельєфами Леніна та Сталіна. Йосип Віссаріонович у молоді роки переховувався у селищі шахтарів від переслідувань царської охранки.
Гірничо-збагачувальний комбінат працює цілодобово без вихідних та свят. Партії робітників доставляються у підвісних застарілих вагонах. Навколо масштабні стрімкі чорні скелі та бездонні ущелини.
Підсумки:
У Чіатурі приваблює еклектичність архітектури: модерн, бруталізм, ампір. Для мандрівників створені стерпні умови: де переночувати в готелі, пообідати в кафе, відпочити в сквері.
Для приїжджої людини незвичайні краси гір виглядають захоплююче, але місцеві жителі давно звикли до такої «екзотики», не звертають жодної уваги. Також рекомендую заїхати на плато, де знаходиться монастир Мгвімеві, звідти відкривається неймовірний краєвид на все місто та околиці! 
Канатна дорога в грузинській Чіатурі
