Білий дикун: як шотландський каторжник 13 років прожив у племенах аборигенів і забув рідну мову (7 фото)

Категорія: Ностальгія, PEGI 0+
Сьогодні, 03:59

Джеймс Девіс втік із однієї з найстрашніших в'язниць Австралії, став утіленням померлого аборигена, навчився виживати в буші й повернувся до цивілізації майже дикуном, а згодом перетворився на шанованого торговця та мецената.





Уявіть людину, яка настільки зрослася з чужим світом, що рідна мова стала для неї іноземною. У 1842 році дослідник Ендрю Петрі зустрів у глибинці Квінсленду оголеного білого чоловіка з ритуальними шрамами на тілі. Той не міг і двох слів зв'язати англійською. Його звали Джеймс Девіс. За плечима в нього було тринадцять років життя серед аборигенів, втеча з каторжної в'язниці та нова доля під іменем Дурамбуа.

Хлопчик, який втік від ковадла



Джеймс Девіс

Девіс народився 1807 року в Ґлазґо у родині коваля. Підлітком його віддали в учні до батька, однак ремесло виявилося хлопцеві не до душі. Юнак мав непосидючу вдачу і невдовзі покинув домівку, вирушивши на південь, до Англії. Там його життя покотилося під укіс.

У 1824 році його засудили за крадіжку грошей із церковної скарбнички в Сурреї. Вирок — заслання до Нового Південного Уельсу. Ледь досягши повноліття, він опинився на борту каторжного судна і в серпні 1825 року прибув до Сіднея. Через три роки — нове звинувачення, цього разу в грабежі. Новий вирок: три роки у виправному поселенні Мортон-Бей — місці, якого каторжники боялися найбільше.

Мортон-Бей: між батогом і втечею





Комендант Патрік Лоґан

Поселення Мортон-Бей, на місці якого нині стоїть Брисбен, створили для тих, хто вже провинився у колоніях. Комендант Патрік Лоґан уславився жорстокістю та непомірним уживанням батога. Подейкували, ніби деякі ув'язнені навмисно йшли на вбивство, аби їх повісили — аби тільки уникнути шмагання. Девіс обрав інший шлях.

30 березня 1829 року, приблизно через шість тижнів після прибуття, він втік разом із іншим в'язнем. Вони вирушили на північ і невдовзі зустріли групу аборигенів. Ті, всупереч очікуванням, не вбили втікачів, а прийняли їх.

Дурамбуа: воскреслий син



Члени племені кабі-кабі

Вождь на ім'я Пембі-Пембі побачив у Девісі дух свого померлого сина, який повернувся в тілі білої людини. Покійного сина звали Дурамбуа, і це ім'я перейшло до Девіса. Пембі-Пембі та його дружина взяли чужинця під захист. Віра в те, що перед ними родич, дала йому те, чого не отримав би звичайний незнайомець — безпеку та місце у громаді.

Щоправда, ідилія виявилася крихкою. Коли Девіс випадково вбив улюблену собаку прийомної матері, Пембі-Пембі розлютився і погрожував вбити «сина». Відповідь Девіса була гранично простою й фізично переконливою: він побив прийомного батька до напівсмерті. Як пізніше писали, він завдав Пембі-Пембі «такого безжального прочухана кулаками, що не лише придушив його кровожерливі наміри, а й змусив пробачити смерть улюбленого пса».

Супутнику Девіса пощастило менше. Той знайшов останки померлого аборигена, покладені в контейнер на гілках дерева, і, не розуміючи значення знахідки, забрав його, щоб збирати устриць. Це розцінили як осквернення могили. Його вбили.

Тринадцять років у буші



Дослідник і торговець Ендрю Петрі виявив Девіса у 1842 році

Девіс залишився. Він скинув європейський одяг, перейняв спосіб життя племені, навчився полювати, збирати їжу, лазити по деревах і орієнтуватися у дикій місцевості. Він вивчив мови та звичаї громад, із якими жив.

Чоловік не затримувався в одній групі. Переходячи від племені до племені, Девіс вдавався до хитрощів: видавав себе за нещодавно померлого одноплемінника. З часом цю брехню ставало дедалі важче підтримувати. Коли його «не впізнавали», він казав, що забув своє ім'я після «смерті». Зрештою він повернувся до Пембі-Пембі й, за переказами, став «особливо слухняним сином».

До 1842 року його асиміляція була повною. Він ходив майже роздягнений, тіло вкривали ритуальні шрами — паралельні карби на грудях, сліди старих ран на спині та ногах. Він з легкістю орієнтувався в буші, але англійську майже забув.

Зустріч із цивілізацією



Девіс біля своєї крамниці посуду на Джордж-стрит, бл. 1872

У травні 1842 року Ендрю Петрі, який досліджував район річки Мері, почув від аборигенів з острова Фрейзер, що в буші живе білий чоловік. Петрі вже знайшов іншого втікача, Девіда Брейсвелла, який прожив серед аборигенів сім років. Тепер він вирішив розшукати й другого.

Операція була ризикованою. Незадовго до цього понад п'ятдесят представників племені кабі-кабі загинули від масового отруєння в Кілкої, тож аборигени були налаштовані ворожо. Брейсвелл і провідник-абориген із Мортон-Бей пробралися до табору. Коли Девіса знайшли, він спочатку сприйняв їх за ворогів. Петрі довелося переконувати його, що каторжне поселення закрили, і повертатися безпечно.

Ранкове прощання описав очевидець:

Сотні темношкірих йшли берегом річки, вибиралися на дерева та скелі й гукали Девісу прощальні слова. Він стояв у човні — схвильований, оголений, білий дикун — і нервово відповідав їм, говорячи про невимовний сум від розлуки, про радісні дні, проведені разом, про вічну любов до батька й матері та про всі інші розкішні перебільшення, необхідні у дипломатії цієї критичної миті.

Коли Петрі заговорил із ним, Девіс зміг назвати лише своє ім'я та місце народження. Англійську він забув.

Повернення



Могила Девіса на Тувонзькому цвинтарі

Спочатку Девіс побоювався повертатися, адже свого часу втік від влади. Проте поселення на той час уже закрили. Йому довелося заново вчити рідну мову та звикати до одягу й праці. Спочатку він працював у доктора Стівена Сімпсона, земельного комісара, а згодом — ковалем у Кенгуру-Пойнт.

Його знання виявилися затребуваними. Девіс супроводжував експедиції незвіданими територіями, брав участь у геодезичних роботах і прокладанні доріг. Також він працював перекладачем у судах, коли перед ними поставали аборигени. У 1866 році він навіть просив губернатора підвищити платню до рівня, який виплачували китайським та німецьким перекладачам, але отримав відмову.

У 1846 році Девіс одружився з Енні Ші. У 1864 році відкрив крамницю посуду на Джордж-стрит у Брисбені. Справа пішла вгору. Колишній каторжник і «білий дикун» став респектабельним і відносно заможним членом колоніального суспільства.

Він помер 7 травня 1889 року. Його статки розподілили так, що частина дісталася лікарні Брисбена та собору Святого Стефана. Згідно з некрологом Девіса, «його кар'єра була сповнена найнезвичайніших пригод, які, мабуть, випадали на долю будь-кого у цій колонії, і не поступалася пригодам колись знаменитого Крузо». Чоловік, який колись утік від цивілізації та майже забув її мову, повернувся до неї, аби залишити свій слід і статки, подарувавши історію, яка й досі здається неймовірною.

0
Додати свій коментар
  • bowtiesmilelaughingblushsmileyrelaxedsmirk
    heart_eyeskissing_heartkissing_closed_eyesflushedrelievedsatisfiedgrin
    winkstuck_out_tongue_winking_eyestuck_out_tongue_closed_eyesgrinningkissingstuck_out_tonguesleeping
    worriedfrowninganguishedopen_mouthgrimacingconfusedhushed
    expressionlessunamusedsweat_smilesweatdisappointed_relievedwearypensive
    disappointedconfoundedfearfulcold_sweatperseverecrysob
    joyastonishedscreamtired_faceangryragetriumph
    sleepyyummasksunglassesdizzy_faceimpsmiling_imp
    neutral_faceno_mouthinnocent

Вам буде цікаво:
Реєстрація