Бочка з руками: як виглядав перший апарат для підводного плавання (6 фото)
Британець Джон Летбрідж відомий тим, що в 1715 винайшов перший апарат для підводного плавання. Тоді він поставив за мету створити пристрій, який назавжди змінить те, як людина досліджує океан. У нього це вийшло — його винахідливість заклала основу сучасних підводних досліджень. 
Торговець та винахідник Джон Летбрідж жив у графстві Девон на південному заході Англії. Він мав 17 дітей. Найвідомішим його досягненням є винахід першого апарату для підводного плавання, який він явив світу в 1715 році. Сам Летбрідж виріс у сім'ї винахідників і мислителів — в атмосфері, що надихає вирішення складних проблем і винахідницький дух. Якось він вирішив створити пристрій, який назавжди змінить уявлення про те, як людство досліджує таємниці океану, і йому це вийшло. Він створив "революційний" апарат, схожий на бочку, за допомогою якого витягували артефакти з кораблів, що затонули, і досліджували підводні глибини. 
Його винахід став результатом багаторічних експериментів, невдач і завзятості. Летбридж роками спостерігав за проблемами, з якими стикалися нирці його епохи: наприклад, їм не вистачало обладнання для тривалого перебування під водою. Він хотів створити пристрій, який не тільки дозволив би здійснювати більш тривалі занурення, але й витягувати з затонулих кораблів предмети, які вважалися втраченими назавжди. Його творіння, апарат у формі бочки 1,85 метра завдовжки, стало першим функціональним пристосуванням для пірнання під воду. Всередині нього водолаз лежав на животі, дивився навколо через кругле вікно, а руки просовував у спеціальні шкіряні "рукави". 
Принцип роботи апарату був простим та геніальним. Спочатку пірнальник занурювався на глибину за допомогою вантажів. Опинившись на потрібній глибині, він через вікно оглядав дно або об'єкти, що його цікавлять. Апарат у відсутності повітряної подачі, крім повітря, який виявлявся затиснутим всередині до закриття камери. Його було достатньо, щоби протриматися під водою 30 хвилин. Коли нирець піднімався на поверхню, в камеру знову закачували повітря через два клапани у верхній частині "бочки". 
Своїм винаходом Летбридж зробив внесок у процес вилучення затонулих скарбів і артефактів, і підвищення ефективності рятувальних операцій. Його апарат ознаменував значний стрибок у підводних дослідженнях, започаткувавши майбутні досягнення в цій галузі. Серед його видатних заслуг - допомога у витягуванні цінного вантажу з ост-індського судна "Вансіттарт", що затонув у 1719 році. За допомогою його апарату з морського дна дістали велику кількість золота та срібла, цінні предмети із затонулих кораблів, дорогоцінні метали та екзотичні товари. За самим Летбриджем закріпилася слава новатора, який перетворив неможливе на реальність. 
