Раба кохання та синдром Вільямса (8 фото)
Відчуття закоханості – чудове почуття. Душевне трепет, метелики в животі, бажання посміхатися та ділитися своєю радістю – все це чудово. Але все добре в міру. 
А у мешканки Луїзіани 27-річної Олександри Берч кохання – це прокляття. Адже дівчина закохується у кожного зустрічного, кожного, кого побачить. І причини зовсім не в розбещеності, а в рідкісній хворобі, яка діагностується в однієї людини із 10 тисяч. 
Синдром Вільямса є рідкісне генетичне захворювання, що виявляється загальною затримкою розвитку при одночасному яскравому розвитку окремих областей інтелекту. У таких хворих специфічна зовнішність та гіперсоціальність, через яку вони буквально обожнюють весь світ і люблять кожного, кого зустрічають. 
Олександра опікується старша сестра – 30-річна Вікторія. Жінка каже, що родичка поводиться в соціумі дуже безпосередньо і відкрито, може запросто підійти до незнайомця, обійняти, поцілувати, як це роблять деякі малюки, які ще не знайомі з соціальними нормами. 
Але поведінка дорослої дівчини змушує людей напружуватися. Тому Вікторія старанно пояснює сестрі, що не весь світ добрий, і люди можуть відгукнутися на обійми не з добрими намірами. Тож після початкової школи Вікторія перевела молодшу сестру на домашнє навчання. 
Берч поступово вчиться контролювати себе, а недолік спілкування компенсує віртуальною дружбою. Олександр має сотні друзів у Мережі по всьому світу. Вести соціальні мережі дівчині допомагає Вікторія. Користуючись можливістю, вона розповідає про особливості синдрому, вчить інших не боятися людей, які страждають ним. Сестри також ведуть спільний бізнес – розробляють та шиють одяг. 
Матеріал дівчини добувають у комісійних магазинах. Куплені речі розрізають, комбінують та створюють щось нове – толстовки, куртки, футболки, топи, роблять сувеніри. 
Вікторія Берч зазначає, що сестру не хвилюють хейтери, яких у Мережі більш ніж достатньо, оскільки вона інакше дивиться на цей світ.
Спочатку я не наважувалася навіть публікувати її в соціальних мережах. Я маю на увазі, є речі, які могли б її засмутити, але вона воліє не робити цього, і це змушує мене пишатися. Те, як вона любить людей і піклується про них, є для мене гарним нагадуванням про те, що потрібно просто дивитися на світ з її погляду. Я завжди буду поряд, для цього й існують сестри.
