Діти, які долають нелегкий шлях до школи (9 фото)

Найчастіше діти або ходять до школи самостійно, долаючи шлях не більше кілометра. Когось підвозять до школи батьки, у деяких країнах за дітлахами приїжджає спеціальний автобус, який забирає їх прямо від порога. Але таке є не всім...





Є діти, які настільки прагнуть здобувати освіту, що їм не страшні жодні перепони. Вони хочуть вчитися навіть ціною власного здоров'я, а то й життя. Вони долають не просто парочку жвавих перехресть, а бурхливі гірські річки, підвісний міст над прірвою та багато чого ще. Ці місця, як можна здогадатися, далекі від звичної цивілізації та школи там не стоять на кожному розі. Навряд чи сучасні міські діти могли б уявити таку сумнівну розвагу, коли йдуть вчитися.

Село Сангасян (Індонезія)



Зламаний міст – це єдиний шлях до школи для дітей села, щоб перетнути річку. Це дуже небезпечний спосіб переміщення, але ж він і найкоротший, тому що ще один міст знаходиться через 3 км від села.

І питанням зайнялися лише після того, як фотографія того, як діти долають аварійний міст, облетіла усі ЗМІ.

Село Чжаоцзюнь (Китай)





Прямовисна скеля для дітлахів з далекого гірського села. Вони піднімаються досить крутим підйомом в 800 метрів по нестійких сходах, вмонтованих в скелю.

Їм доводиться долати цей шлях раз на два тижні і на нього йде близько двох годин. Діти йдуть із батьками, які намагаються забезпечити безпеку школярів підручними способами.

Село Бату Бусук (Індонезія)



20 дітей щодня переміщаються натягнутим тросом, щоб потрапити до школи. Цей металевий трос - все, що залишилося від підвісного мосту над річкою. А після подолання цього складного маршруту хлопці йдуть 10 км лісом, щоб опинитися в Падангу, де якраз знаходиться їхня школа.

Міст обрушився після злив і протягом двох років ним ніхто не займався, доки весь світ не побачив фото дітей.

Село Тронг-Хоа (В'єтнам)



Учні школи (їх кілька десятків) дістаються школи вплавь. На березі вони роздягаються, складають свої речі та підручники у звичайний поліетиленовий пакет та пливуть назустріч знанням. Цей же пакет служить їм чимось на зразок надувного кола, адже глибина річки місцями до 20 метрів завглибшки.

Села Племпунган і Суро (острів Ява)



Щоб не йти зайвих шість кілометрів, діти переправляються через акведук, адже тільки так можна опинитися на іншому березі. Міст перед ними ніхто не збудував і мешканці двох сіл переміщаються з острова на острів водопроводом. Учні шкіл переміщуються в такий спосіб, щоб не витрачати 2 години, обходячи через дорогу.

Село Декун (Китай)



Щоб потрапити до школи, діти та їхні батьки використовують саморобну канатну дорогу. Вони летять у металевій коробці над прірвою. Альтернатива? Є: лише п'ять годин в один бік, щоб прийти на уроки. Звичайно ж, всі воліють небезпечний політ.

Село Генгуан (провінція Гуйчжоу)



Діти проходять не тільки жахливий урвищ, а й тунель. Учні завжди йдуть у супроводі директора школи як туди, так і назад, долаючи вузьку доріжку, висічену в скелі, притискаючись до скель якнайсильніше. А в тунелі над дітьми нависає безліч брил.

Інтернат у Гімалаях



Двічі на рік учням інтернату потрібно проходити важку та довгу дорогу у стрімких скелях. Відстань у 201 км, пішки, через чотири річки та гори Синь Цзян. Ця дорога дуже важка, небезпечна, а через річки потрібно проходити не тільки двосотметровим ланцюговим мостом, але й саморобними містками з однієї дошки.