Штат Вашингтон проти Лідії Ферчайлд: чи правдивий ДНК-тест (6 фото)

Життя Лідії Ферчайлд перекинулося з ніг на голову, коли їй знадобилося підтвердити спорідненість із власними дітьми.





У грудні 2002 року 26-річна мама трьох дітей та вагітна четвертим розлучилася зі своїм чоловіком і почала життя наново. Очевидно, що грошей у неї було небагато і вона звернулася до держслужб, щоб зобов'язати колишнього чоловіка виплачувати аліменти. Загалом звичайна ситуація.

Призначене ДНК-тестування – це абсолютно нормальна ситуація. Лідія спокійно здала аналіз та поїхала додому. Соціальна служба зателефонувала дівчині через кілька днів і наказала негайно з'явитися в установа, де її зустріли поліцейські та повели на допит. Приголомшена Лідія дізналася, що згідно з результатами аналізу вона – не мати своїм дітям. Спорідненість - 0,00%. Тобто як логічно припустили соціальні служби, або Ферчайлд скористалася сурогатною матір'ю, або... вона вкрала трьох дітей.



Лідія зі своїми дітьми

Шокована Лідія чудово пам'ятала, що сама народила своїх дітей. Колишній чоловік також підтвердив факт народження. На іншій чаші терезів був тест ДНК, який, як відомо не бреше, і є вагомим аргументом у суді. Лідії не просто відмовили в аліментах – їй погрожували вилученням дітей.

Жінка почала збирання доказів, розпочавши з фото, де вона вагітна, де вона тримає на руках немовлят, вона зібрала все, що було. Її мати розповідала журналістам, що не вірить у звинувачення проти своєї дочки, адже вона буквально була на пологах, бачила як з'явилися на світ її онуки, тримала їх на руках.

Потім Лідія зателефонувала акушеру, який приймав її пологи. Він теж дуже здивувався. Зрозуміло, він погодився підтвердити факт народження дітей у суді. Дівчина вирішила також перездати тест у незалежній лабораторії, адже тести могли просто переплутати. Але різні лабораторії видали той самий результат - 0% спорідненості матері зі своїми дітьми.





А тим часом штат подав позов проти Лідії Ферчайлд. Адвокати розводили руками і не бралися захищати жінку в суді, адже не знали, що протиставити ДНК-тесту. Три засідання та всі програно. Ні акушер, ні родичі, ні світлини не допомогли. Загроза вилучення дітей вже стояла на порозі.

Але Лідія змогла знайти адвоката. Алан Тінделл взявся до неї справу, розпочав розгляд та знайшов в одному науковому журналі New England Journal of Medicine розповідь про 52-річну Карен Кіган, якій потрібно було пересадити бруньку. Донорами мали стати її діти, але ДНК-тест, зовсім як у Лідії, показав нульову спорідненість.

Дітей у Карен не відібрали – лікарі думали, що такі Показання ДНК пов'язані зі способом запліднення. Розгадка прийшла з несподіваної сторони: незадовго до описуваних подій, Карен видалили вузлик щитовидної залози та біоматеріал залишився в лабораторії. Коли лікарі порівняли ДНК дітей Карен з її біоматеріалом, то результат показав спорідненість 99,9.

Тобто в організмі Карен було кілька ДНК.



Карен Кіган

Адвокат вчепився за цю історію і в лабораторії були відправлені кров, волосся та слина Лідії. І лікарі побачили зовсім інші результати. Медики дійшли висновку, що коли Лідія Ферчайлд ще була плодом, у неї був близнюк. Вона його "поглинула" і забрала собі його ДНК, ставши, так званою в медицині, химерою. У світі офіційно зареєстровано лише 40 випадків химеризму, але багато хто просто не знає, що в них міститься кілька ДНК, адже не всі складають тести.



Лідія Ферчайлд

Тінделл зажадав у судді, щоб на четвертих пологах Лідії був присутній представник соціальної служби. Розгляд справи був відкладено до тестування.

Лідія народжувала в дружній компанії акушера, адвоката та соціального працівника, який на власні очі бачив появу малюка. Дитині тут же провели ДНК-тест, який показав спорідненість з матір'ю 0,00%. Збентежені були всі: і лікарі, і соціальні служби, та й сама Лідія.

Коли Ферчайлд відновилася після пологів, лікарі почали її обстежити та їм вдалося виявити загальну лінію ДНК з усіма дітьми дівчата – у репродуктивних органах. У суді Ферчайлд надала наново всі медичні дослідження, а заразом і ДНК-тест своєї матері, який підтвердив спорідненість із онуками.



Справа Лідії Ферчайлд стала сенсацією не лише в медицині, а й у судових справах.

Безпомилковий ДНК-тест, виявляється, теж може брехати. Точніше не брехати, а надавати псевдоложну інформацію.

Професор права Девід Х. Кей випустив статтю "Химерні злочинці", в якій порушив серйозне питання: а як тепер працювати судмедекспертам, якщо існує химеризм, який може спростувати будь-який аналіз. Явище химеризму зараз вивчено дуже мало. Хімеризм у Ферчайлд і Кіган, судячи з усього, був викликаний тим, що в них утробі матері був близнюк, але вони його поглинули, ставши володарками відразу двох ДНК - своєї та його.