Йдеться про собак-рятувальників, які стали відомі ще у 17 столітті своєю службою на благо Швейцарії.
Так, в одному з місцевих монастирів величезні сенбернари захищали ченців від розбійників, переносили важкі вантажі, а ще допомагали знаходити людей, що потрапили під лавини. При цьому по одній із легенд, сенбернари носили з собою ще й барило з бренді, яке допомагав людям під снігом не змерзнути. І ця історія стала настільки популярною, що прогриміла у всьому світі.
Тільки ось насправді цього ніколи не траплялося! Причому відразу з кількох причин. По-перше, вміст барила не допоміг якби людям зігрітися, навпаки, воно ще сильніше посилило б їхній стан, що розуміли навіть ченці. По-друге, видавати бренді собакам ченці не стали б з етичних міркувань - це просто суперечить їх вірі. Нарешті, у собак була інша, куди важливіша ноша.
Так, пси носили з собою подобу аптечки першої допомоги, теплі ковдри та раціон харчування, куди входив хліб та вода. З таким невеликим запасом людина могла дочекатися приходу реальної допомоги. Власне, з того часу вантаж собак-рятувальників мало змінився, але бренді серед нього точно немає!
То звідки ж пішла ця помилка? Чому чи не весь світ вірить в історію про собак з діжками? Вся справа у картині, яку намалював Едвін Генрі Ландсір у 1820 році «Альпійські мастифи рятують мандрівника». Там він, виключно для пікантності, додав сенбернарам на шию барило з бренді. Це було просто мистецькою вигадкою. Хто ж знав, що через багато років половина світу повірить у його фантазію?