Вчені розкрили походження древнього морського чудовиська зі скандинавських рукописів (3 фото + 1 відео)

Підказкою виступила дивна манера його полювання.





Австралійські вчені дійшли висновку, що давнє морське чудовисько під назвою хафгуфа (hafgufa), описане в середньовічних скандинавських рукописах, зовсім не монстр чи вимерла тварина, а всього лише кит. Їхнє дослідження опубліковане в журналі Marine Mammal Science.



Карта Ісландії 1658 року, де показані різні міфологічні морські істоти Тварина з позначкою H була описана як "найбільший з китів", який не міг переслідувати рибу, а ловив її хитрістю/ ABC Science

Детальний опис тварини міститься в рукописі XIII століття під назвою Konungs skuggsj. Вона була написана для норвезького короля Хакон IV Старого, що правив з 1217 по 1263 рік. Вчені виявили згадки про нього й у найдавніших записах до II століття нашої ери.

Сучасники «монстра» докладно описували його дивну манеру полювання. Вони повідомляли, що він завмирає над поверхнею води, відкриває пащу, випускає сморід і таким чином приваблює рибу. Як виявилося, горбаті кити та полосатики Брайда також видають специфічний запах, коли зригують їжу, щоб заманити видобуток.

Біологи описали цю стратегію харчування близько десяти років назад, після того як змогли зафіксувати на відео китів, що причаїлися з широко відкритими ротами в нерухомому вертикальному положенні у поверхні води. Ніщо не підозрюючі косяки риб сприймали зяючу пащу як притулок і пливли прямо в смертельну пастку.

Морський археолог Джон Маккарті з Коледжу гуманітарних наук, мистецтв та соціальних наук при Університеті Фліндерса в Австралії сказав:

Я читав норвезьку міфологію та помітив цю істоту, яка нагадувала своєю поведінкою кита при годівлі. Коли ми почали вивчати його трохи глибше, ми помітили, що паралель справді вражаюча.



Таке просте пояснення чудовиську знайдено тільки зараз за двом причин, зазначають вчені. По-перше, з появою безпілотників стало простіше вивчати звички сучасних тварин. По-друге, популяції китів тільки починають відновлюватися до їх природного, докитобійного розміру. У міру зростання їх чисельності змінюється і поведінка, у яких прокидаються давні інстинкти.