Місто, в якому не можна вмирати, і від якого залежить майбутнє планети (4 фото)
Лонгйір - найпівнічніше у світі поселення, що знаходиться на норвезькому архіпелазі Шпіцберген. Місце прославилося двома не пов'язаними здавалося б фактами. Тут практично біля меж поселення блукають білі ведмеді і навіть існують спеціальні знаки, що попереджають про це. А ще в Лонгйірі заборонено вмирати. 
Історично це пов'язано з тим, що тіла у вічній мерзлоті та на такому морозі не розкладаються, привертаючи увагу тих самих ведмедів – у разі їх поховання або випадкової смерті на вулиці.
Кажуть, також існувала заборона на вихід людей на вулицю без рушниці (хоча судячи з сучасних фотографій, як мінімум з туристом цього не вимагають). А також заборона на те, щоб тримати вдома кішок – мабуть, дрібні тварини теж приваблюють білого хижака. 
Ще існує зрозуміле у цьому контексті обмеження на алкоголь – тут є заборона на кількість, що продається в одні руки протягом місяця. Народу не так багато (населення Лонгйіра – близько 2 тисяч людина), тому відстежувати легко.
Зрозуміло, що людина забороняє, а Бог має – так що може статися всяке. Але в будь-якому разі всіх місцевих покійників везуть для поховання на "велику землю", так само роблять з тяжко хворими людьми. Це закріплено законодавчо. 
Саме місто названо на честь американського підприємця Джона Лонгйіра, який заснував тут на початку 20-го століття вугільна копальня і селище для робітників. Буквально через 10 років, 1916-го року, все це разом було продано норвезькій компанії Store Norske.
До кінця століття вугілля залишилося мало – зараз його вистачає тільки для місцевої електростанції Держава вклалася у розвиток туризму та науково-дослідної діяльності. 
Як один із результатів – саме тут під егідою ООН було побудовано підземне Всесвітнє насіннєсховище, мета якого – зберегти насіння різних рослин на випадок глобальної катастрофи. Мабуть, вважається, що у вічній мерзлоті насінням нічого не буде. Так що саме від цього міста залежить майбутнє планети у разі чого.
