Таємниця острова Ініс-Біґ, жителі якого століттями зневажали секс (6 фото)

Секс завжди посідав важливе місце в житті людей. У багатьох народів панував справжній культ кохання, вияви якого можуть збентежити навіть сучасну людину. Проте трапляються й винятки з правил, і найяскравішим із них можна назвати ставлення до інтиму в громаді острова Ініс-Біґ біля атлантичного узбережжя Ірландії. Століттями жителі цього невеликого клаптика суші зневажали тілесні втіхи та всіляко намагалися їх уникати.





Дивовижне відкриття доктора Мессенджера

Вороже ставлення жителів Ініс-Біґу до сексу в 1958 році виявив антрополог Джон Коуен Мессенджер. Науковець певний час мешкав на цьому мальовничому, але суворому острові та досліджував побут його мешканців. Дослідник, який бачив чимало незвичних спільнот по всьому світу, зацікавився укладом життя та звичаями острів'ян. З 1958 по 1966 рік він неодноразово приїздив на Ініс-Біґ і залишався там місяцями.



Уклад життя на острові не змінювався століттями

Населення острова Ініс-Біґ нині становить лише 350 осіб. Колись тут мешкало більше людей, але сьогодні небагато хто з міцних тілом і духом готовий залишитися тут назавжди. Основними занятиями острів'ян завжди були рибальство та скотарство. Усі вони — ревносні католики, які надзвичайно серйозно ставляться до віри та її канонів.

Джон Мессенджер побачив, що всі мешканці острова виступають категорично проти будь-яких близьких фізичних контактів. Усе, що стосувалося сексу, вважалося суворим табу. Статевого виховання ні в сім'ях, ні в школі не було й близько, а за будь-яку розмову на інтимну тему суворі рибалки з Ініс-Біґу могли навіть набити боки.

На острові панував панічний страх наготи. Щоби просто скупатися, острів'яни ретельно ховалися навіть від рідних. У присутності інших дозволялося лише помити руки, ноги та обличчя. На острові було неможливо знайти зображення бодай частково оголених людей — місцеві визнавали лише християнську літературу та свіжі новини у пресі.





Рибальство — основне заняття чоловіків острова

Острів невезіння

Мессенджер з'ясував, що побут острів'ян залишався незмінним ще від часів Середньовіччя. Але як населення Ініс-Біґу взагалі не вимерло за такого консервативного ставлення до інтиму? Звісно, секс на острові існував, але тільки між подружжям. Щобільше, дійсним визнавали лише той шлюб, який уклали за згодою батьків і вінчанням у церкві.

Жителі острова стверджували, що кохаються винятково заради продовження роду. Жодних протизаплідних засобів вони не визнавали, а про аборты й мови не було. Єдиною дозволеною позою вважалася місіонерська. При цьому чоловік і дружина ніколи не роздягалися повністю і робили «це» лише в темряві.



Що й казати, оральний та анальний секс тут були під забороною, а мастурбацію вважали збоченням. Знаєте, що таке крайності? На Ініс-Біґу безладні статеві зв'язки заборонялися навіть тваринам! Собак, які намагалися спаруватися на очах у людей, лупцювали палицями. Навіть кіт, який вилизував собі промежину, міг дістати нагоріхи! Відносну «сексуальну свободу» мала хіба що свійська худоба.

Дівчатам ніхто не пояснював, що таке менструація та яка її суть. У середині XX століття жінки острова вважали місячні не природним фізіологічним процесом, а покаранням Господнім за первородний гріх Адама та Єви. Дівчаткам доводилося самотужки звикати до змін у власному тілі, адже розмова з матір'ю на таку тему була абсолютно неможливою.



Релігія проникла у всі сфери життя острів'ян

Не менш таємничим явищем вважалася й менопауза. Припливи жару, дратівливість та інші симптоми клімаксу сприймалися як перші ознаки божевілля. Долати їх доводилося священникові за допомогою свяченої води й молитовника. Віра жінок була настільки глибокою, що після такого «лікування» вони справді відчували полегшення.

Помру, але не роздягнуся

Такий спосіб життя, можливо, й мав гарний вигляд із погляду християнської моралі. Однак велика кількість заборон на острові призвела до сумних наслідків. Джон Мессенджер узяв інтерв'ю у медсестри, яка працювала на Ініс-Біґу. Єдина медична працівниця громади розповіла, що її послуги майже не мали попиту. Більшість острів'ян воліла лікуватися молитвами й померти, ніж прийти на прийом і роздягнутися перед сторонньою жінкою.

Дослідивши життя острів'ян, Мессенджер дійшов висновку, що в усьому винна ізольованість острова. Століттями головною владою на Ініс-Біґу залишалися церква та її старійшини. Абсолютному впливу католицького духовенства ніхто не чинив опору — іншого життя люди просто не знали. Це сприяло тотальному «закручуванню гайок» і відмові від усього, що пов'язане із сексуальністю.



Звісно, нічого доброго в цьому не було. Науковець з'ясував, що найменшим лихом від такого ставлення до інтимного життя була нудьга. Острів посеред суворих вод Атлантики не тішив розвагами. Тілесні втіхи могли б скрасити сірі будні людей, але страх гріха виявився сильнішим. Чимало жителів Ініс-Біґу страждали на розлади психіки та перебували у стані хронічної депресії.

Чи змінилося щось із 1960-х років, коли Джон Мессенджер мешкав серед острів'ян? Звісно! Загалом на Ініс-Біґу й досі стримано ставляться до оголеного тіла та публічного вияву сексуальності, проте в родинах настала відлига. Інтернет і телебачення відкрили рибалкам та пастухам острова великий світ. Тепер вони мають змогу переконатися, що в інших куточках планети сексуальне життя вирує на повну і ніхто не провалюється у пекло через оральний секс.