Капітан із Кепеніка — як швець пограбував ратушу та розсмішив кайзера Вільгельма (8 фото)

Дізнавшись історію капітана з Кепеніка, кайзер Вільгельм реготав до сліз. Він особисто помилував чоловіка, який скоїв найкумедніший злочин на його пам'яті, власноруч залишивши в його досьє позначку «геніальний хлопчина». Пригоди бравого гауптмана залишили помітний слід в історії Німеччини та європейській культурі — за їхніми мотивами знято кілька фільмів і написано книжки. А починалося все дуже прозаїчно.





Вільгельм Фогт, якому судилося стати знаменитістю, народився в Тільзиті в родині звичайнісінького шевця. Батько Віллі був справжнім трудягою, а мати — зразковою господинею й чудовою матір'ю трьох дітей. Утім, син не успадкував ані працьовитості свого батька, ані чеснот матері.



Вільгельм Фогт

Із найраніших років юний Фогт вештався вулицями та ринками, заводячи сумнівні знайомства і цуплячи все, що погано лежить. У 14 років Вільгельм заробив свою першу судимість за крадіжку і відсидів 14 діб у міській в'язниці. Та науки це йому не дало — з 1864 до 1890 року Фогт ще чотири рази коротав час за ґратами за звинуваченнями в крадіжках, шахрайстві й підробці документів.

У 1891 році недолугий син шевця пішов на велику справу — надумав пограбувати судову касу міста Вонгровець. Зломщика схопили вночі просто в будівлі суду, коли він намагався відкрити сейф ломом. Цього разу з рецидивістом Фогтом панькатися не стали й «впаяли» йому 15 років тюрми.

На волю Фогт вийшов у 1906 році, відбувши своє покарання від дзвінка до дзвінка. Особливого бажання починати нове життя шахрай не мав, натомість у голові засів план незвичного й украй зухвалого злочину. Але операція вимагала підготовки, і Вільгельм улаштувався помічником до шевця в місті Вісмарі.





Капітан із Кепеніка у виконанні самого автора

Дуже швидко роботодавець дізнався, що його новий робітник — злодій зі стажем, і виставив його за двері. Біда не ходить одна — одразу після цього у Фогта відібрали в поліції паспорт, видавши натомість довідку й наказ залишити герцогство Мекленбург-Шверін протягом 24 годин.

Фогт збагнув, що план треба втілювати якомога швидше, поки знову не довелося тягати на ринках їжу та гаманці, як у юності. Вільгельм попрямував до Берліна, де оселився у своєї сестри Берти. Цілими днями він ходив крамницями лахмітників і вишукував деталі військової форми та спорядження. Фогту для його нової витівки потрібен був однострій гауптмана (капітана) в гарному стані.

Невдовзі все було готове, і на вулицю Берліна вийшов підтягнутий піхотний капітан із шаблею, портупеєю та кобурою при боці. У кишені офіцера лежав наказ Міністерства оборони з печаткою, який приписував усім військовим і цивільним усіляко сприяти пред'явникові в усіх питаннях. Фогт зліпив цей документ на кухні своєї сестри, застосувавши підручні засоби та неабиякий кримінальний хист.



Ратуша Кепеніка

Неподалік від центру міста Фогт зустрів два відділення солдатів-гренадерів із гвинтівками, які щойно змінилися з варти й прямували до казарм. Тоном, що не терпить заперечень, гауптман наказав бійцям рушати за ним, а щоб у тих не виникало сумнівів, помахав у них перед носом липовим наказом із печаткою.

Компанія вирушила на вокзал, де офіцер показав себе справжнім батьком для солдатів і купив кожному з нових підлеглих по кухлю пива. Насолодившись хмільним напоєм і розмовами про далеку домівку, невеликий загін сів у приміський поїзд, що прямував до Кепеніка — невеликого містечка, яке тоді ще не належало до складу Берліна.

На вокзалі Кепеніка капітан скомандував примкнути багнети й підтягнути ремені, після чого підрозділ вирушив до будівлі місцевої жандармерії. Пробувши в установі не більше чверті години, Фогт у супроводі жандарма в цивільному вийшов надвір, і процесія рушила до міської ратуші.



Біля міської ради Вільгельм Фогт наказав солдатам перекрити всі входи та виходи з будівлі, а сам із жандармським чиновником зайшов усередину. Часу в самозванця було обмаль, тому він діяв блискавично й цинічно. Увійшовши до приймальні бургомістра Георга Ланґерганса, він голосно зажадав викликати його та скарбника ратуші фон Вільтберґа.

Коли двоє спантеличених посадовців опинилися навпроти, Фогт дістав із кишені кілька документів із печатками і, зриваючись на крик, зажадав пояснень щодо привласнення грошей, які скарбниця виділила на такі собі «підземні роботи».

Запевнення бургомістра та скарбника в тому, що жодних робіт не вели й грошей ніхто не бачив, до уваги взято не було. Розпашілий Фогт, закликавши у свідки жандармського клерка, наказав відчинити сейф ратуші. У приміщенні, пристосованому для зберігання готівки, виявилося чимало векселів, акцій, офіційних паперів, пилу, мишачого посліду і лише 3 чи 4 тисячі марок.

Не приховуючи розчарування, капітан зажадав скласти гроші в сумку, власноруч написав розписку від імені такого собі капітана фон Мальцана й попрямував до виходу. Бургомістрові та скарбникові він порадив приготувати пару змін білизни, мило та кухоль і чекати на арешт.



Форма гауптмана і сейф ратуші

Солдатам, які оточили ратушу, Фогт наказав ще годину не випускати нікого з будівлі й не дозволяти нікому заходити. Протиснувшись крізь натовп роззяв, що зібралися на площі, шахрай сів у пролітку й знову подався на вокзал. Він спокійнісінько повернувся до Берліна, випив кухоль пива в буфеті й вирушив додому.

Заарештували Вільгельма Фогта рівно за десять днів після візиту до ратуші Кепеніка — саме тоді, коли аферист за сніданком читав статтю про розслідування зухвалого розкрадання. Злочинця здав колишній співкамерник, з яким він кілька років тому, відбуваючи строк, поділився планами на майбутнє.

На перших допитах Фогт заперечував корисливий мотив свого злочину й уперто повторював, що лише хотів забрати власний паспорт. На запитання, що міг робити його документ у сейфі бургомістра Кепеніка, Вільгельм виразної відповіді дати не зміг. Зрештою він зізнався, що ще за ґратами чув, буцімто Кепеніку з бюджету виділили мільйон на ремонт підземних комунікацій зусиллями підрядників. Його маскарад якраз і задумувався заради цієї суми.

Розслідування «справи капітана з Кепеніка», а згодом і суд супроводжувалися гомеричним реготом. Під стінами окружного суду, де тривав процес, зібрався величезний натовп берлінців, які прагнули бодай одним оком глянути на сміливця, що пошив у дурні солдатів, жандармів і самого бургомістра.



Саме засідання тривало всього 15 хвилин, і Вільгельма Фогта засудили до 4 років тюрми за незаконне носіння форми, підробку документів, незаконне позбавлення людей волі та шахрайство. Але відсидів авантюрист лише два роки — щойно про цю історію дізнався кайзер Вільгельм, його негайно помилували й випустили. Монарха неймовірно розвеселив цей випадок, який настільки просто й яскраво викривав сліпе схиляння перед мундиром у німецькому суспільстві.

Фогта випустили й навіть повернули йому паспорт. Ставши знаменитістю, Вільгельм уже не мав змоги промишляти злочинами. Та й потреби в цьому більше не було — уславленого «капітана з Кепеніка» жадали бачити не лише в Німеччині, а й в Австрії, Польщі, Франції та навіть у США.

Узявши в помічники кількох солдатів із того самого підрозділу, Фогт успішно гастролював зі своєю виставою світом і навіть написав автобіографічну книжку. На схилі віку він розбагатів, отримав громадянство Люксембургу та придбав будинок у князівстві. Помер капітан із Кепеніка в 1922 році у віці 72 років.



Сьогодні формений однострій гауптмана, в якому Фогт ходив «на справу», зберігається в ратуші Кепеніка, а біля входу до будівлі в 1996 році з'явився пам'ятник самозванцю. Історію винахідливого пройдисвіта екранізували тричі, а кількості жартів за його участі можуть позаздрити найпопулярніші народні герої. В історії траплялися й набагато нахабніші авантюристи, хоча записувати їх у герої якось зовсім не хочеться.