Чи ховає страус голову в пісок? Історія однієї давньої омани (4 фото)

Змалку нас запевняли, що в разі небезпеки страус ховає голову в пісок. Цю ситуацію обіграно в мультфільмах, книжкових ілюстраціях та дотепних карикатурах. Зазвичай таку дію пояснюють тим, що птах, сховавши найважливішу частину тіла, почувається в безпеці. Але чи справді це так?





Такий спосіб маскування страусів не має нічого спільного з дійсністю. А переконав увесь світ в існуванні цієї звички пернатих гігантів давньоримський учений Пліній Старший (22–79 роки н. е.). Саме в його фундаментальній праці «Природнича історія» вперше з'являється опис страусів із претензією на науковість, і саме звідти бере початок історія про голову в піску.



Пліній Старший

За часів Плінія та й багато століть потому мало хто з жителів Європи міг похвалитися тим, що бачив живого страуса на власні очі. Підстав не довіряти авторитетному письменнику-ерудиту не було, тож ця помилкова думка, якій уже майже дві тисячі років, благополучно дожила до наших днів.

Сьогодні ж побачити страуса зовсім нескладно — цих велетенських птахів можна зустріти в дикій природі, у зоопарках та на страусиних фермах по всьому світу. Якщо запитати працівників таких ферм, як поводиться страус, коли злякається, вони напевно скажуть, що жодного разу не бачили, як птах ховає голову. Хоча вони й не такі відомі, як Пліній, але з цими птахами знайомі точно не за вигадками мандрівників.





Звідки ж узявся цей стійкий стереотип? Найімовірніше, кабінетний римський учений став жертвою чужої помилки. Хтось, спостерігаючи за страусами, міг побачити, як птах вишукує дрібні камінці, необхідні йому для нормального травлення. Або ж помітив, як страус поклав голову на землю, щоб дати відпочити шиї. Це цілком природно, якщо перед цим йому довелося щодуху тікати від хижака чи людини.

Щоб переконатися, що звичка страуса ховати голову — це вигадка, достатньо звернутися до простої логіки. По-перше, страуси мають чудово розвинену дихальну систему. Ховати голову після погоні, коли організму потрібно якомога більше кисню, було б украй нерозумно.



Незрозуміло й те, як страус мав би дізнатися, що загроза минула і голову можна витягати, адже ці птахи орієнтуються в просторі за допомогою органів чуття, розташованих саме на голові. І головне: хіба змогли б страуси вижити в еволюційних перегонах, якби дбали про власну безпеку настільки безглуздо? Найімовірніше, вони б уже давно зникли з лиця Землі.