Темні боги та демони давнини: 5 істот із міфів різних народів (11 фото)
У єгипетському храмі жерці щодня ліпили з воску змія та спалювали його. Так вони допомагали сонцю зійти. У Месопотамії вагітні носили амулети проти демониці, яка викрадала немовлят. Фіни відсилали хвороби назад до сліпої доньки бога смерті, а в деяких племен маорі померлих, за віруваннями, поїдав бог темряви. Розповідаємо про п’ятьох темних божеств і демонів давнини: від месопотамської Ламашту до маорійського Вхіро. 
Давні люди не вважали зло абстракцією. У нього були ім'я, подоба та чіткий розклад: кого воно вражає, коли й чим його можна відлякати. Саме тому хворобам, голоду й нічним жахіттям вигадували цілі біографії.
У цій добірці — п'ятеро персонажів із різних культур. Не всі вони є богами у прямому розумінні слова: Ламашту та Ліліт вважають демоницями, хоча ім'я Ламашту позначали знаком божества. Але їх об'єднує головне: цих істот боялися, а не благали про милосердя. Почнемо з Месопотамії.
Ламашту: демониця, яка викрадала немовлят
Перші замовляння проти Ламашту з'явилися приблизно 2000 року до н. е. Шумери називали її Дімме, а аккадці — Ламашту. За міфами, вона була донькою бога неба Ану. Ім'я, ймовірно, означає «та, що стирає», хоча дослідники в цьому не впевнені. 
Ламашту на ассирійському амулеті: поруч із нею гребінь, веретено та шпилька — дари, якими її задобрювали
Ламашту чатувала на жінок під час пологів і викрадала новонароджених. Крім того, вона спричиняла викидні та насилала хвороби. На амулетах її зображували з лев'ячою головою, ослячими зубами, пташиними пазурами й волохатим тілом. При цьому демониця годує грудьми собаку та свиню, а в руках тримає змій.
Від Ламашту боронилися за допомогою амулетів. До наших днів дійшло понад 60 таких артефактів, здебільшого датованих початком I тисячоліття до н. е. Вагітні носили ці обереги на тілі, а саму демоницю намагалися задобрити подарунками: гребенем, веретеном і фібулою (застібкою для одягу). 
Пазузу в бронзі, I тисячоліття до н. е.: володар злих вітрів, якого закликали на захист від Ламашту
Щоб прогнати зло, глиняну фігурку Ламашту разом із дарами пускали водою в іграшковому човні. Так її відправляли назад у підземний світ. Головним ворогом демониці вважався Пазузу — володар злих вітрів. Хоча він і сам був небезпечним, саме його зображували на амулетах, аби вигнати Ламашту. До речі, згодом образ Пазузу використали у фільмі «Екзорцист» (The Exorcist, 1973).
Апоп: змій, якого єгиптяни спалювали щодня
За віруваннями, щоночі бог сонця Ра плив на турі підземним світом. І щоночі йому заступав шлях Апоп — гігантський змій, утілення хаосу. Греки називали його Апофісом. Єгиптяни вірили: якщо змій візьме гору, ранок просто не настане. 
Ра в образі кота вбиває Апопа ножем. Розпис із гробниці Інхерхау в Дейр-ель-Медіні
Апоп мав здатність зупиняти човен. Він ковтав воду, щоб судно сіло на мілину, і тоді в дію вступала магія. Жерці читали замовляння, які змушували змія виплюнути воду назад. Крім того, єгиптяни пояснювали сонячні затемнення й грозові хмари саме нападами Апопа на Ра.
Апопа не шанували — його прагнули знищити. Для цього існував особливий ритуал із «Книги подолання Апопа». Його проводили щодня в храмі Амона-Ра в Карнаку. Найвідоміша копія тексту — папірус, створений близько 305 року до н. е., що нині зберігається в Британському музеї. 
Апоп в образі змія в гробниці Рамсеса I: ворога Ра єгиптяни малювали на стінах і знищували в храмах
Спочатку жрець ліпив змія з воску й писав на ньому ім'я зеленим чорнилом. Потім фігурку обпльовували, топтали лівою ногою, кололи списом та ножем. Зрештою її спалювали.
До речі, одна з найдавніших згадок про Апопа збереглася у гробниці. Близько 2100 року до н. е. правитель ному Анхтіфі в Ель-Моаллі писав про страшний голод. Небо заволокли хмари, а люди помирали на «піщаній мілині Апопа». Давні єгиптяни й справді нерідко порівнювали звивисті кільця змія з річковими мілинами.
Ліліт: від месопотамського демона до «першої дружини Адама»
Ім'я Ліліт походить від месопотамських демонів лілу та ліліту, яких називали «нічними почварами». Одні з них нападали на чоловіків, інші — на немовлят і породіль. У Біблії слово «ліліт» згадується лише раз: у Книзі пророка Ісаї (34:14). Перекладачі й досі сперечаються, про кого йдеться — про демоницю чи нічного птаха. 
«Леді Ліліт» Россетті, 1866–1868. У 1872–1873 роках художник переписав обличчя натурниці
Історію про «першу дружину» оповідає «Алфавіт Бен-Сіри» — анонімний середньовічний текст. Дослідники датують його VIII–X століттями н. е. Згідно з цим твором, Бог створив Ліліт із землі так само, як і Адама. Проте Ліліт заявила, що вони рівні, адже обоє постали з пороху. Подружжя посварилося, після чого вона вимовила таємне ім'я Бога й полетіла геть.
Слідом за втікачкою відрядили трьох янголів: Сеноя, Сансеноя та Семангелофа. Невдовзі вони наздогнали її біля моря. Ліліт навідріз відмовилася повертатися, проте присяглася не чіпати немовлят, якщо побачить на амулеті імена цих ангелів. Натомість щодня гинули 100 її власних дітей. 
Адам і Єва в раю Мікеланджело, 1509: історію про «першу дружину» Адама занотували лише в Середньовіччі
Саме тому імена трьох янголів почали писати на оберегах для новонароджених. За деякими переказами, Ліліт народила інкубів і сукубів — нічних демонів, чиїм батьком вважали архангела Самаеля.
Ловіатар: сліпа донька бога смерті та матір хвороб
У фінському епосі «Калевала» Ловіатар — сліпа донька Туоні, бога смерті, та його дружини Туонетар. Цей епос упорядкував із народних рун та пісень лікар Еліас Леннрот. Перше видання побачило світ у 1835 році, а розширене — в 1849-му. 
Акселі Галлен-Каллела. «Захист Сампо», 1896. Битва за Сампо стала приводом для помсти Лоухі
У 45-й руні (пісні) епосу чаклунка Лоухі прагне помститися жителям Калевали. Її лютить, що країна багатіє завдяки уламкам чарівного млина Сампо. Лоухі благає бога грому Укко наслати на людей хвороби. Натомість Ловіатар зачинає від вітру й народжує дев'ятьох синів.
Ці недуги отримали конкретні імена: кольки, подагра, виразка, чума, сухоти й рак. Дев'ятому синові, найстрашнішому, Ловіатар імені не дала. Згодом вона вигнала його до людей, щоб сіяти ворожнечу та заздрість. З рештою напастей зрештою впорався Вяйнямейнен, головний герой епосу. 
Ловіатар на картині Галлен-Каллели: у «Калевалі» вона породила дев'ять недуг і дала імена вісьмом із них
У народних піснях усе значно простіше. Леннрот розділив Лоухі та Ловіатар на двох різних персонажів, але в автентичних піснях ці імена часто взаємозамінні. Знахарі замовляли недугу й відсилали її назад до Ловіатар: саме її ім'я трапляється в таких текстах. До того ж у деяких піснях батьком хвороб постає не вітер, а морський велетень Іку-Турсо.
Вхіро: маорійський бог темряви, який пожирає померлих
Вхіро (Whiro) — син Неба (Ранґі) та Землі (Папи), брат бога лісів Тане. Батьки лежали в тісних обіймах, а діти жили між ними в непроглядній пітьмі. Тоді Тане вирішив відіпхнути Небо вгору. Вхіро ж прагнув залишитися в темряві. Саме з цієї суперечки й почалася довічна ворожнеча братів: Тане став богом світла й життя, а Вхіро — пітьми та смерті. 
Небо Ранґі та Земля Папа: між ними зростали діти, доки Тане не відіпхнув батька вгору
Вхіро мешкає в підземному світі, у темній печері Тайвхетукі. Це своєрідний «дім смерті», де приховане все зло, зокрема й чорна магія. Слово «вхіро» навіть закріпилося в мові маорі зі значенням «лихий». До того ж маорі часом кидали шматок їжі вбік зі словами: «Тобі, о Вхіро!»
За віруваннями деяких племен, померлих пожирає саме Вхіро. З кожним тілом він стає дедалі сильнішим. Зрештою він вирветься з підземного світу та поглине все живе. Саме тому маорі надавали перевагу кремації: із попелу Вхіро сили не черпає. 
Вхіро в інтерпретації художника Курта Рексродта: йому кидали шматок їжі зі словами «Тобі, о Вхіро!»
Тільки не плутайте бога темряви з полінезійським мореплавцем на ім'я Вхіро. На Гаваях цього героя звали Хіло, на Таїті — Хіро, а на Раротонзі — Іро. Серед маорі про нього пам'ятають переважно племена східного узбережжя Нової Зеландії.
Ці п'ятеро демонів побутували в різних куточках світу, проте виконували одне завдання. Хворобам, голоду, нічним страхам і смерті конче потрібно було дати ім'я. Саме тому для кожного зла вигадали власний захист: амулет, ритуал чи замовляння.
Хто з цієї п'ятірки здався вам наймоторошнішим? Поділіться думками в коментарях.
