200 розбитих годинників із вікна 3-го поверху (3 фото)
У 1981 році молодий провідний конструктор японської компанії Casio Кікуо Ібе випадково спіткнувся в коридорі токійського офісу. Кишеньковий годинник, подарований батьком на честь закінчення школи, вислизнув із рук і з сухим брязкотом ударився об тверду кахельну плитку. Корпус тріснув, стрілки відлетіли, а найдрібніші шестерні механізму розлетілися по підлозі. Дорога серцю річ була знищена за частку секунди. 
На початку 1980-х років наручні годинники вважалися тендітним ювелірним аксесуаром. Чоловіки дбайливо знімали хронометри перед ремонтом автівки чи заняттями спортом. Випадковий удар об одвірок обертався коштовним ремонтом. Але Ібе сприйняв загибель батьківського подарунка як виклик. Він твердо вирішив створити годинник, здатний витримати падіння на тверду поверхню.
Інженер зібрав навколо себе команду з трьох людей під назвою Team Tough. Ібе сформулював концепцію «потрійної десятки»: пристрій мав витримувати падіння з висоти 10 метрів на бетон, тиск води в 10 барів і працювати від однієї батарейки щонайменше 10 років.
Замість теоретичних розрахунків японці обрали суворий метод випробувань. У центрі розробок Casio вікно вбиральні на 3-му поверсі виходило на заасфальтований двір, забезпечуючи перепад висоти рівно в 10 метрів. Кікуо Ібе особисто підіймався нагору і скидав прототипи вниз. Він загортав кварцовий модуль у шари гуми, але крихкі деталі однаково розсипалися від перевантажень. До кінця 1982 року з вікна полетіло понад 200 розбитих зразків, а годинник розрісся до розмірів великого апельсина. Конструктор зайшов у глухий кут і серйозно замислювався над звільненням.
Переломний момент стався вихідного дня в міському парку. Ібе сидів на лавці й спостерігав, як сусідські діти граються цупким гумовим м'ячем. Під час кожного потужного удару об землю зовнішня оболонка м'яча деформувалася, а його серцевина залишалася практично нерухомою, поглинаючи енергію удару. Конструктора осінило: модуль годинника має вільно ширяти всередині корпусу. 
Повернувшись за робочий стіл, Ібе створив підвісну систему. Електронний механізм зафіксували в кількох точках на амортизаційних полімерних подушках усередині порожнистої сталевої капсули. Ззовні конструкцію закрили масивним гранчастим безелем із пружного поліуретану, що виступав над склом. Вийшов броньований кокон, де механізм практично висів у повітрі.
У квітні 1983 року модель Casio G-Shock DW-5000C надійшла в продаж. У США новинку перевірили на міцність у прямому етері: хокеїсти замість шайби гатили по годиннику ключками, а згодом по ньому проїхала важка пожежна вантажівка. Рідкокристалічний екран спокійно продовжував відраховувати секунди.
Я придбав свій перший годинник G-Shock серії 5600 років із 12 тому для поїздок на полювання та роботи з технікою в гаражі. За ці роки він падав зі драбини на бетон, тонув у болоті й місив пісок. Ремінець давно вкрився подряпинами, проте скло зберегло прозорість, а батарейку я міняв лише один раз.
Сьогодні родина G-Shock розійшлася світом накладом понад 140 мільйонів примірників, зайнявши надійне місце на зап'ястках військових, рятувальників і полярників. А літній Кікуо Ібе й досі носить культову модель 1983 року, довівши всьому світові незламну силу інженерної пристрасті. 
