Індійці вигадали банкноту, яку неможливо витратити — і вона діє краще за скарги (8 фото)
В Індії існує банкнота, яку неможливо витратити: на ній надруковано нуль. Її не емітує Резервний банк країни, її не прийме жоден касир — натомість чиновники, яким її простягають замість хабаря, нерідко розгублюються і відступають. З 2007 року некомерційна організація «5th Pillar» («П'ятий стовп») роздала понад два з половиною мільйони таких купюр по всій Індії. Розповідаємо, хто вигадав цей інструмент, як він діє на практиці та чому звичайний аркуш паперу з нулем іноді виявляється переконливішим за будь-який закон. 
Фізик із Меріленду та його нульова ідея
У 2001 році Сатіндар Мохан Бхагат, професор фізики Мерілендського університету родом з Індії, приїхав на батьківщину відвідати родичів. Поїздка перетворилася на низку дрібних принижень: за кожну довідку чи штамп держслужбовці чекали грошей. Послуги, які за законом мали бути безоплатними, коштували стільки, скільки призначить конкретний співробітник за конкретним віконцем.
Бхагат вигадав жест у відповідь. Замість грошей — вручити посадовцю купюру нульового номіналу. Без скандалів і скарг. Лише ввічлива й мовчазна відмова. Ідея залишалася приватною майже шість років. 
Професор Бхагат вигадав нульову купюру після того, як зіткнувся з побутовим хабарництвом під час візиту до Індії у 2001 році.
У 2006 році інженер-програміст Віджай Ананд повернувся до Індії зі США, де прожив майже десять років. Випускник державного технологічного коледжу в Коїмбаторі, він заснував організацію «5th Pillar» з єдиною метою: дати пересічним громадянам інструменти для боротьби з корупцією. Назва відсилає до чотирьох «стовпів» демократії — законодавчої, виконавчої влади, судової системи та преси. П'ятий стовп — це самі громадяни.
Навесні 2007 року Ананд дізнався про задум Бхагата і взявся втілити його в життя. Перший наклад налічував 25 000 купюр, які роздали студентам у Ченнаї, столиці штату Тамілнад.
Як виглядає купюра, якою не розрахуєшся в жодній крамниці
Зовні банкнота в 0 рупій майже не відрізняється від справжньої індійської купюри номіналом 50 рупій: той самий формат, той самий портрет Магатми Ґанді. Відмінності помітні лише зблизька.
Замість «50» на купюрі надруковано «0». Замість напису «Reserve Bank of India» («Резервний банк Індії») — гасло «Eliminate corruption at all levels» («Покласти край корупції на всіх рівнях»). У нижній частині розміщено обіцянку: «I promise to neither accept nor give bribe» («Обіцяю не брати й не давати хабарів»). У кутку — логотип «5th Pillar». 
Купюра нагадує справжню індійську банкноту номіналом 50 рупій — той самий портрет Ґанді, той самий формат. Лише номінал інший.
Купюру надруковано лише з одного боку — і це принциповий момент. Двосторонній друк міг би трактуватися як виготовлення фальшивих грошей. З одного ж боку — це просто листівка у формі банкноти. Юридично вона не є платіжним засобом. Випускається п'ятьма мовами: гінді, тамільською, каннада, малаялам і телугу.
Механіка: що стається, коли її простягають посадовцю
Схема надзвичайно проста. Посадовець вимагає хабар за послугу, яка за законом має бути безоплатною. Громадянин мовчки дістає купюру в 0 рупій і кладе її на стіл.
Чому це працює — пояснює сам Віджай Ананд. Хабарництво в Індії карається кримінальним кодексом: порушнику загрожує від шести місяців до семи років позбавлення волі. Більшість держслужбовців беруть хабарі саме тому, що переконані у безкарності. Ніхто не скаржиться, ніхто не чинить опір. Купюра ж сигналізує про дві речі: людина знає закон — і вона не сама, за нею стоїть організація. 
Волонтери «5th Pillar» роздають нульові купюри біля залізничних станцій, зупинок транспорту та державних лікарень — там, де хабарі вимагають найчастіше.
Деякі посадовці після цього навіть вішали отримані купюри у своїх кабінетах — як свідчення того, що вони хабарів не беруть.
Історія водія авторикші з Ченнаї стала однією з найвідоміших. Уночі його зупинив поліцейський і натякнув на «вирішення питання». Водій мовчки простягнув нульову купюру. Поліцейський лише посміхнувся — і відпустив його.
Півтора року очікування — і 30 хвилин потому
Ще один задокументований випадок стався з літньою мешканкою Ченнаї. Півтора року вона намагалася отримати правовстановлювальний документ на земельну ділянку. Папір був необхідний як застава для банківського кредиту на навчання онуки. Чиновники раз у раз відмовляли без пояснень — допоки прямо не дали зрозуміти, що потрібна «подяка». 
Черги біля віконець у державних установах Індії — звична картина. За багатьма такими послугами стоять неофіційні «тарифи», про які ніде не написано.
Жінка дізналася про нульову банкноту й звернулася до офісу «5th Pillar». Під час наступного візиту до кабінету вона поклала купюру на стіл замість хабаря. Посадовець підвівся, запропонував їй стілець і чай. За 30 хвилин вона вийшла з документом на руках — тим самим, якого не могла добитися півтора року.
Саме такі випадки, за словами Ананда, і є суттю кампанії: це не стільки масштабна перемога над системою, скільки історія однієї людини, яка сказала «ні» і не залишилася наодинці з проблемою.
Масштаб проблеми, яку розв'язує клаптик паперу
Згідно з дослідженням Transparency International за 2005 рік, понад 62% індійців мали особистий досвід давання хабарів під час звернення до державних органів. З вимаганням з боку поліції стикалися вісім із десяти опитаних. У земельному реєстрі — майже половина. У судових інстанціях — 47%. 
За даними Transparency International, у 2020 році рівень побутового хабарництва в Індії сягнув 39% — найвищий показник в Азії.
Хабарі вимагають за водійське посвідчення, свідоцтво про народження, посвідчення виборця, підключення до електромережі, видачу автомобіля зі штрафмайданчика. За оцінками «5th Pillar», щороку індійці віддають на хабарі близько 4,9 млрд доларів — і ця цифра вважається заниженою.
У звіті Transparency International за 2020 рік Індія посіла перше місце в Азії за рівнем побутового хабарництва. 39% респондентів платили хабарі попереднього року за доступ до державних послуг. Ще 46% залучали особисті зв'язки, щоб обійти бюрократичні перепони.
Чи це працює — і що кажуть скептики
З 2007 до 2014 року організація роздала понад два з половиною мільйони купюр. За даними самої «5th Pillar», наприкінці 2010-х років сумарний наклад перевищив три мільйони примірників. Тисячі нових банкнот розходяться щомісяця завдяки волонтерам на вокзалах, автобусних зупинках і біля державних лікарень.
Transparency International фіксує незначне зниження рівня побутового хабарництва в Індії у період з 2008 до 2011 року. Прямий зв'язок із кампанією «5th Pillar» довести важко, але організація й не стверджує, що здатна самотужки здолати корупцію як явище. 
Ідею підхопили п'ять країн: Ємен, Гана, Бенін, Мексика та Непал — кожна з них надрукувала власну версію «нульової» купюри національною мовою.
Критики називають акцію показухою. Частина експертів вважає: без системних реформ символічні жести нічого не змінюють. Адвокатка Іша Хандельвал, яка захищає права селян, висловлюється прямо: корупція — не єдина й не головна проблема країни, і спинити її, просто відмовившись платити дрібні хабарі, не вдасться.
Ананд із цим не сперечається. За його словами, мета значно скромніша: дати людині дієвий спосіб сказати «ні» й відчути, що за нею стоїть підтримка. Цю ідею запозичили ще п'ять держав — Ємен, Гана, Бенін, Мексика та Непал, де з'явилися аналогічні нульові купюри в національних валютах. 
Віджай Ананд заснував «5th Pillar» у 2006 році. До цього він майже десять років працював інженером-програмістом у США.
Історія банкноти в 0 рупій — не про гроші. Вона про те, як одна людина, обурена несправедливістю, знайшла спосіб не мовчати. І про те, що часом клаптик паперу з нулем спрацьовує набагато переконливіше, ніж будь-яка скарга. А ви скористалися б таким інструментом, якби він опинився у вашій кишені?
