Люди-леопарди — жорстокі та загадкові вбивці із Західної Африки (7 фото)

Від початку до середины XX століття в Західній Африці існувало товариство Леопардів — таємна організація, члени якої практикували ритуальні вбивства та канібалізм серед своїх одноплемінників.

Першою із жорстокими обрядами місцевих жителів зіткнулася влада Сьєрра-Леоне. Англійські мандрівники, які відвідали ці краї, розповідали про лютих людожерів, вбраних у шкури леопардів. Згодом у містечку Порт-Локо заживо спалили людину. А ще через 40 років сталася резонансна подія, відома як «Скандал Тонго».





Ритуальна гра Тонго

У 1891 році вождь племені скликав у Бого всіх впливових людей із довколишніх поселень для участия в грі Тонго. Наприкінці гри вісьмох осіб, спійманих спеціально для ритуалу, спалили заживо — чоловіків нібито підозрювали в перевертництві.



Усі присутні були шоковані тим, що сталося. Тонго та інші подібні «ігри» влада офіційно заборонила, а порушникам закону пообіцяла в'язницю. Попри це, упродовж кількох наступних років регулярно з'являлися новини про подібні звірячі вбивства. Тоді влада зрозуміла, що має справу не просто з вибриками здичавілих аборигенів, а з чимось набагато серйознішим.

Таємне товариство Леопардів

На той час у Сьєрра-Леоне діяло таємне товариство людей-леопардів. Його члени вдягалися у шкури леопардів, а на ногах носили спеціальне взуття, яке залишало сліди, схожі на звірячі. Сектанти мали зброю, що імітувала кігті й ікла леопарда — спеціальні наручі зі шипами та тризубі кинджали.





Люди-леопарди нападали на жертву вночі, розривали яремну вену, а тіло вбитого понівечували своєю зброєю. Так створювалося враження, ніби на людину напав справжній леопард. У 1934–1935 роках на території Бельгійського Конго виявили величезну кількість жертв цих хижаків, але, як з'ясувалося пізніше, справжніми вбивцями були не звірі, а люди.

Полювання на «перевертнів»

На боротьбу зі злочинцями кинули всі сили поліції, однак вбивства не припинялися. Тоді влада організувала спецоперацію: залучила армію, запровадила комендантську годину, а за будь-яку інформацію про «леопардів» пообіцяла велику винагороду. У 1912 році вдалося заарештувати понад 400 підозрюваних у звірячих вбивствах. Обвинувачені заперечували причетність до таємного товариства, але докази, знайдені в їхніх домівках, свідчили про протилежне. Серед знахідок були й «ікла», і спеціальне взуття, і шкури тварин…



Після вдалого «полювання на перевертнів» діяльність «леопардів» у межах Сьєрра-Леоне вщухла, проте поширилася на інші країни — Конго, Нігерію, Гвінею, Ліберію, Камерун тощо. За рік могло ставатися від 80 до 200 жорстоких вбивств. Найжахливіше те, що серед жертв було багато дітей. Зрештою масштабні арешти дали результат, і поліція отримала перші свідчення від очевидців та підозрюваних. І те, про що вони дізналися, шокувало багатьох.

Культ «людей-леопардів»

З'ясувалося, що діями «людей-леопардів» керували місцеві чаклуни. Культи численних чаклунів-перевертнів існували в Африці здавна — люди-удави, люди-крокодили тощо. Проте саме «леопарди» залишили найкривавіший і найжахливіший слід в історії.



Самі вони називали себе охоронцями порядку. Чаклуни вважали себе всемогутніми вершителями закону, гарантами гармонії та справедливості. І карали вони нібито лише за провини та злочини, стверджуючи, що «вбивства заради вбивств» чинили їхні імітатори. Менше з тим, сам ритуал вступу до товариства Леопардів вирізнявся крайньою жорстокістю.

Для початку охочому приєднатися до «леопардів» потрібно було попросити в голови товариства «борфіму». Це зілля, яке готували з кількох інгредієнтів: яєчного білка, півнячої крові, жменьки рису, а також людських крові, шкіри та жиру. Останні складники мали бути здобуті в результаті жертвоприношення. Сектанти вірили, що ця суміш наділяла їх неймовірною силою та могутністю і давала їм владу над одноплемінниками. Проте дістати її було не так і просто…

Борфіма — «еліксир» всевладдя

Щоб отримати зілля, неофіт (новачок) спочатку йшов до вождя й просив у нього дозволу на вступ до товариства. Потім йому потрібно було пройти стежкою в джунглі й сказати людям, які чекатимуть на нього в кінці шляху, що він шукає борфіму для гри в джагей. Це був свого рода таємний пароль.

Новачок складав клятву і йшов далі до скриньки, де лежав еліксир. Там же він знаходив кинджал леопарда — треба було постукати ним по скриньці та виголосити ще одну клятву, у якій зобов'язувався назавжди берегти таємниці товариства. Це одна з причин, чому так довго не вдавалося отримати свідчення від підозрюваних.



На цьому ритуал призупиняли на три дні. Після закінчення цього терміну неофіту без його відома давали скуштувати людського м'яса. Наступним етапом вступу до товариства було жертвоприношення. Новачок мав убити молоду дівчину.

Родичі жертви знали про майбутнє вбивство, оскільки члени товариства просили в них дозволу. Часто жертвами ставали старші діти в родині. Батьки не могли протистояти цьому звірству, бо розуміли: у разі відмови «леопарди» виріжуть усю сім'ю.

Новачка заздалегідь вдягали у шкуру тварини та давали йому «кігті». Жертва наодинці йшла лісовою стежкою, за нею стежили інші «леопарди». Коли дівчина доходила до призначеного місця, «перевертні» видавали несамовите рикання, після чого новачок накидався на жертву й перерізав їй горло. Тіло відтягували та «розбирали на шматки» — печінку, шкіру з чола та жир із нирок залишали, щоб завершити приготування борфіми.

Сучасні «люди-леопарди»

Після ефективних дій влади кривава діяльність «леопардів» надовго вщухла, проте в 1994 році вони знову показали кігті. Резонансне вбивство сталося в Ліберії. До представництва Міжнародного Червоного Хреста привезли вісім покалічених тіл жінок та дітей. Персоналу суворо заборонили торкатися їх, погрожуючи розправою кожному, хто не послухається.

Більшість лікарів і медсестер зі страху розбіглася, залишилися лише медбрат та хірург-пуерториканець. Останній оглянув тіла й побачив, що одна з жінок та дитина все ще дихають. Щоправда, вони були настільки налякані, що не змогли вимовити й слова.



Хлопчики повертаються зі свого посвячення в Поро. Панґума, Сьєрра-Леоне, 1936 рік

Місцева поліція теж була налякана. До лікарні приїхав лише один офіцер, який одразу запевнив: вбивства — справа рук «людей-леопардів». Наступного дня і лікаря, і медбрата знайшли мертвими, а вціліла жінка загадково зникла. До розслідування залучили Інтерпол, однак знайти вбивць так і не вдалося. Щоб заспокоїти місцевих жителів, влада списала злочин на банду кримінальників.

Самі ж «люди-леопарди» нікуди не зникли. Час від часу вони продовжують здійснювати криваві обряди, знаючи, що поліція побоїться їх шукати. Понад те, деякі «леопарди» особливо й не ховаються. Наприклад, Вільям Ваканарат Табмен був президентом Ліберії з 1944 по 1971 рік, а до цього очолював таємну спільноту Поро.