Жінка зі змією, імбирний пряник за сантим і розписні коники: ярмаркові гуляння в Парижі 1935 року (34 фото)

Паризький ярмарок 1935 року в об'єктиві Ґастона Паріса — фоторепортаж з епохи, яку зазвичай не помічають. Фотожурналіст і єдиний штатний фотограф журналу VU зафільмував натовп, артистів, каруселі та балаганних зазивал із тією близькістю, яка здебільшого не притаманна документальній фотографії. Ці знімки — 34 кадри з архіву Roger-Viollet — показують, чим жив робітничий Париж у 1930-ті роки. Розповідаємо все: від біографії фотографа до тисячолітньої історії Ярмарку Трону.





У 1935 році фотограф Ґастон Паріс обійшов із камерою ярмаркові площі Парижа. Він знімав балаганних артистів і торговців іграшками, каруселі та лотерейні ятки, чепурних міщанок і дітлахів із пряниками. Це не парадний Париж із листівок, а справжній, робітничий, гамірний.

Фотограф, якого не знали

Ґастон Паріс народився 1903 року й помер у Парижі в 1964-му. Він був професіоналом найвищого ґатунку, проте до історії фотографії не потрапив — його ім’я ніде не згадувалося. Усе змінилося у 1990-х. Історик фотографії Мішель Фрізо придбав на блошиному ринку коробку знімків 1930-х років без підпису автора. Композиція, світло, точність кадру — усе свідчило про видатного майстра. Так розпочалося повернення Ґастона Паріса.



Ярмарковий люд — окремий світ зі своїми законами та ієрархією

У 1930-х він був єдиним штатним фотографом тижневика VU. Цей впливовий журнал заснував у 1928 році Люсьєн Вожель. VU став прообразом Life та Paris Match — першим виданням, яке поставило фотографію в центр редакційної політики. На його сторінках Паріс працював пліч-о-пліч із Андре Кертесом, Робером Капою, Ман Реєм та Жерменой Крулль. За роки роботи він опублікував у VU понад 1 300 знімків.





Глядачі на ярмарку. У кожного — власна реакція на те, що відбувається

Паралельно Паріс знімав дивні серії для кримінального журналу Détective. Інсценування з ґанґстерами та фатальними жінками — сюрреалізм у дусі епохи. Після його смерті агентство Roger-Viollet викупило весь архів: близько 15 000 негативів. Сьогодні вони зберігаються у Міській бібліотеці Парижа.

Ярмарок як спосіб вижити

1930-ті — важке десятиліття. Велика депресія вдарила по Європі. Безробіття зростало, грошей у робітничих родин було катма. Ярмарок у такому контексті — не просто розвага, а практично соціальний інститут. За кілька сантимів можна було на годину забути про кризу: покружляти на каруселі, випробувати вдачу в лотереї, роззявити рота на жінку зі змією.

Ярмарки проходили і в центрі Парижа, і на околицях. Найбільшим був Foire du Trône — «Ярмарок Трону». Його історія сягає 957 року. Тоді ченці абатства Сент-Антуан роздавали голодуючим житній пряник із медом і спеціями. У 1935-му ярмарок займав площу Трону — нинішню площу Насьон. Щовесни він збирав сотні тисяч парижан.



Ярмарковий натовп — робітники, жінки в найкращих сукнях, діти



Ґастон Паріс знімав натовп не як масу, а як зібрання окремих облич

Жінки на знімках Паріса — усюди. Вони йдуть на ярмарок чепурно вбрані. Стоять біля прилавків, працюють артистками, продають квитки. Фотограф знімав їх без сентиментальності — з тим самим прямим поглядом, що й усіх інших.



Жінки на ярмарку: глядачки, артистки, робітниці — в одному кадрі

Атракціони, ігри, лотереї

Біля прилавків із рибою та пляшками вишиковувалися черги. Правила прості: кидай кільце — вигравай приз. Лотерейні ятки закликали вигуками й яскравими плакатами. За кілька сантимів кожен міг відчути себе щасливчиком.

Невеликі ярмарки проходили не лише в Парижі, а й у селах. Простіші, скромніші — але з тим самим набором атракціонів і тією ж атмосферою свята.



У селах влаштовували свої ярмарки — скромніші, але не менш гамірні



Гра з кільцями та пляшками — одна з найпопулярніших на ярмарках



Лотерейна ятка: уміння закликати — таке ж ремесло, як і решта

Карусель була на кожному пристойному ярмарку. Розписні коники, механічні сидіння, музика. Власники цих машин доглядали своє майно з відчутною гордістю: це і заробіток, і предмет особливої турботи.



Тісна гримерка — цілковита протилежність блиску ярмаркової сцени



Ярмарковий побут: робота між виступами



Карусель — головний атракціон для дітей та дорослих

Балаган: жінка зі змією та найгладша пані

Балаганні номери 1930-х були розраховані на те, щоб вразити. Один із найпопулярніших типів — «живі дивовижі». Публіку заманювали обіцянкою побачити щось неможливе. На знімку Паріса — афіша з «найгладшою пані вищого світу». За мірками епохи — жодної жорстокості. Таких артисток глядачі сприймали зі щирим захопленням.



«Найгладша пані вищого світу» — типовий балаганний атракціон епохи

Жінка зі змією — інша класика ярмаркової сцени. Жива змія, небезпека напоказ, театральна подача. Паріс зафільмував таку артистку з тією ж безпристрасною точністю, що й усіх інших.



Номер із живою змією: адреналін за розкладом



Ярмарковий натовп в очікуванні чергового номера

Маски продавалися на кожному кроці. Ряди розфарбованих облич із пап’є-маше надавали ярмарку майже театрального вигляду. Паріс ухопив цю подвійність: живі обличчя в натовпі — і застиглі на прилавках.



Маски з пап’є-маше: ярмарковий сувенір із майже сюрреалістичним ефектом

Дорога на ярмарок — уже свято

Похід на ярмарок був цілою подією. Жінки вбирали найкраще, йшли гуртами. Паріс упіймав декілька таких моментів передчуття — людей у дорозі, ще до початку самого ярмарку.



На ярмарок ішли і старі, і малі.



Жінки дорогою на ярмарок. Франція, 1935



Ярмарковий атракціон збирає чергу охочих



Шум, вогні, запах смаженого — ярмарок діяв на всі органи чуттів

Ярмарковий люд: життя в дорозі

За атракціонами стояли люди. Цілі родини кочували з ярмарку на ярмарок. Фургон був водночас і домівкою, і майстернею. Ремесло переходило від батька до сина. Паріс бував серед них і знімав не лише на сцені, а й у побуті.



Ярмаркові родини жили у фургонах — дім і робота в одному місці

На «Ярмарку Трону» торговці іграшками закликали покупців — розмахували яскравими виробами над головою. Діти тягли батьків за руки. Батьки зітхали й витягали гаманці.



Торговець іграшками на Ярмарку Трону: гучний голос — частина професії

Сцени з глядачами — окрема тема в Паріса. Він обирав моменти, коли настрій натовпу читається за обличчями: сміх, напружене очікування, подив. Не просто маса людей, а сукупність живих реакцій.



Натовп глядачів: кожен сам по собі — і всі єдине ціле

Жива музика лунала на кожному ярмарку. Музиканти працювали на відкритих помостах — між гуркотом атракціонів і гомоном натовпу. Жодних зірок. Просто люди, які робили свою справу з відточеною звичкою.



Ярмаркові музиканти — без них свято було б не те



Артисти між виступами — поза сценою, поза роллю



Будні за святковим фасадом



Ярмаркове життя йшло своєю чергою — від ранку до пізньої ночі

Ярмарок Трону: головна подія сезону

Foire du Trône — «Ярмарок Трону» — був найбільшим у Парижі. Більше каруселей, більше атракціонів, більше люду. Він займав площу Трону (нинішню площу Насьон) щовесни. Гості з’їжджалися з усього міста та околиць.



Foire du Trône: головний весняний ярмарок Парижа з тисячолітньою історією



На Ярмарку Трону працювали сотні атракціонів — від каруселей до тирів

Аби привабити публіку, влаштовували вуличні паради. Артисти виходили на площу з гамором та вигуками. Зазивали, розважали просто на ходу. Паріс зафільмував кілька таких моментів із виразним задоволенням.



Вуличний парад — спосіб зібрати натовп перед початком вистави



Глядачі перед шоу: передчуття — теж частина задоволення

Фургон — поріг між двома світами. Ззовні — публічне свято. Всередині — приватне життя ярмаркової родини. Паріс зробив кілька таких «порогових» кадрів: людина у дверях, між сценою та домом.



Біля дверей фургона — межа між ярмарковим шоу та хатнім побутом

Серед тихих знімків серії — дитина зі шматком пряника. Pain d’épices («пен д’епіс») — імбирний пряник із медом і спеціями — був головним ярмарковим частуванням ще із Середньовіччя. У 957 році саме ним ченці абатства Сент-Антуан годували голодуючих. У 1935-му його так само продавали на кожному ярмарку.



Пряник pain d’épices — ярмаркове частування з тисячолітньою історією



Ярмаркові робітники: життя між переїздами

Один із найнесподіваніших кадрів серії — дерев’яні коники на возі. Карусель розбирають і везуть на нове місце. Весь святковий антураж — результат важкої ручної праці тих самих людей, які його й створюють.



Карусельні коники на возі: свято розбирають так само, як і збирають — вручну

Серія Ґастона Паріса — один із найкращих фотодокументів народного побуту міжвоєнної Європи. Він не ідеалізував ярмарок і не дивився на нього звисока, а просто фіксував, як живуть люди. З точністю, повагою та проникливим поглядом. А ви бували колись на такому ярмарку чи це вже втрачений світ?