Арктична ціанея — дивовижний гігант світу медуз (11 фото)

Медузи — істоти не надто приємні, тож важко й уявити, що вони можуть викликати захоплення. Утім, арктична ціанея — найбільша та найкрасивіша медуза у світі — повністю руйнує ці стереотипи. Ця мешканка холодних морів та океанів невідмінно чарує кожного, хто її бачить, навіть якщо така зустріч далеко не перша.





Ціанея арктична, або, як її ще називають, ціанея волохата чи левова грива (лат. Cyanea capillata, Cyanea arctica) — найдовша тварина з усіх, що нині живуть на Землі. Вона навіть більша за синього кита, адже цей морський ссавець рідко перевищує 30 метрів у довжину, тоді як для ціанеї навіть 35 метрів — далеко не межа. Найбільший екземпляр цієї медузи, який вдалося виміряти науковцям, сягав у довжину 37 метрів за діаметра купола понад 2 метри!



Ця красуня належить до сцифоїдних медуз ряду дискомедуз, який іще не надто добре вивчений наукою. Усім відомо, що ціанея має кілька видів, але скільки їх та чим вони відрізняються, точно не відповість жоден фахівець. Достеменно відомо лише те, що, крім гігантської левової гриви, існують скромніші за розмірами блакитна ціанея (Суапеа lamarckii) та японська ціанея (Суапеа capillata nozakii), проте це далеко не все.





Арктична ціанея — мешканка холодних і помірно-холодних вод. Її можна зустріти й у теплих морях, наприклад, біля берегів Австралії, проте це трапляється рідко, оскільки гігантська медуза почувається краще там, де прохолодно. У тропіках ціанеї вижити важко, а якщо вона й досягає статевої зрілості, її розміри в кілька разів менші, ніж у родичів із північних вод.



Найбільший екземпляр завдовжки 37 метрів знайшли 1865 року на березі затоки Массачусетс, що на атлантичному узбережжі США. Купол цієї медузи мав діаметр 2,29 метра, і досі наука не знає документально підтверджених знахідок особин такого розміру.



Тіло арктичної ціанеї може мати найрізноманітніше забарвлення — від яскраво-синього до темно-червоного, однак переважають усе ж відтінки бурого та коричневого. У великих дорослих екземплярів вершина купола має жовтуватий відтінок, а його краї — червоні. Ротові лопаті найчастіше малинові, а довгі щупальця — рожеві, блакитні або фіолетові. Для молодих медуз характерні яскравіші кольори, але з віком вони ніби вигоряють і тьмяніють.



Арктична ціанея має безліч довгих щупалець, зібраних у вісім груп. У кожній із них — від 65 до 150 щупалець, розташованих рядами. На вісім секторів поділений і купол медузи, через що вона нагадує восьмикутну зірку.



Ці медузи можуть бути як жіночої, так і чоловічої статі. Запліднення у них відбувається досить незвично: дорослий самець викидає через ротовий отвір сперматозоїди, які самі пливуть до виводкових камер самок, розташованих на ротових лопатях. Тут відбувається запліднення та проходить перша стадія життя личинок.



Коли настає час, сформовані личинки ціанеї залишають камери й починають самостійно плавати у товщі води. Це триває кілька діб, поки личинка не обере відповідне місце, аби закріпитися на ґрунті чи поверхні якогось підводного об'єкта.



Міцно прикріпившись до основи, личинка перетворюється на поліп — сцифістому. На цій проміжній стадії життя майбутня медуза активно харчується, росте й навіть розмножується брунькуванням. Навесні сцифістома починає поперечний поділ (стробіляцію), і на світ з'являється ще одна форма личинок — ефіри.



Ці крихітки вже більше схожі на дорослих медуз, оскільки мають мініатюрний купол із вісьмома променями. Щупалець та ротових лопатей ефіри поки не мають, але лише через 2–3 місяці вони починають перетворюватися на маленьких, проте вже справжніх арктичних ціаней.



Майже все життя ціаней минає в поверхневих шарах води. Медузи повільно пересуваються за допомогою рухів щупалець та течій, намагаючись триматися подалі від небезпечних для них берегів. Під час своїх мандрівок медуза розправляє щупальця, вкриті жалкими клітинами, схожими на крихітні гарпуни. Коли наближається здобич, ціанея вистрілює клітинами з отрутою, що має нервово-паралітичну дію.

Основна здобич ціаней — планктон та дрібні рибки. Отрута ціанеї здатна завдати клопоту й людині, проте вбити її не може. Відомий лише один випадок смерті плавця після контакту зі щупальцями медузи, а зазвичай усе обмежується опіком шкіри, який із часом минає сам і не потребує лікування.