Нобелівський лауреат заявив, що ми живемо не у своєму Всесвіті. До 2026 року вчені виявили щось дивне (7 фото)

Нобелівський лауреат Адам Рісс багато років досліджує розширення Всесвіту. Саме він брав участь у відкритті темної енергії, яка змушує космос розширюватися дедалі швидше.

Нещодавно вчений зробив тривожну заяву: людство могло неправильно зрозуміти устрій Всесвіту.





Причиною стали спостереження двох найпотужніших телескопів, які показали, що реальний космос поводиться інакше, ніж мав би за нашими розрахунками.

Простіше кажучи, науковці побудували докладну модель Всесвіту, розрахували його розвиток на мільярди років і отримали один результат. А потім подивилися в телескопи й побачили геть інший.

У 2026 році до цієї загадки додалася ще одна. Галактики, виявлені «Джеймсом Веббом», виявилися схожими на структури, які мали б виникати у Всесвіті з іншими властивостями темної матерії.

Схоже, проблема дісталася самого фундаменту сучасної космології.

Всесвіт розширюється занадто швидко



Астрономи давно знають, що галактики розлітаються в усі боки разом із простором, який розширюється. Що далі розташована галактика, то швидше вона від нас віддаляється.

Швидкість цього процесу описує стала Габбла. Назва створює враження, ніби йдеться про давно відоме й точне число, однак науковці отримали одразу дві різні відповіді.

Першу відповідь вдалося вирахувати за реліктовим випромінюванням — найдавнішим світлом, яке з'явилося невдовзі після Великого вибуху. У ньому зберігся своєрідний відбиток молодого Всесвіту.

Супутник «Планк» дослідив це світло, після чого вчені розрахували, як космос мав розвиватися наступні 13,8 мільярда років. Вийшло, що сьогодні Всесвіт повинен розширюватися зі швидкістю приблизно 67 кілометрів на секунду на кожен мегапарсек.





Але команда Адама Рісса вирішила виміряти швидкість напряму. Науковці визначили відстані до галактик і подивилися, як швидко ті віддаляються зараз.

Результат склав близько 73 кілометрів на секунду на мегапарсек. Це означає, що Всесвіт навколо нас розширюється приблизно на дев'ять відсотків швидше за власну розрахункову версію.

На побутовому рівні різниця здається незначною. Проте для космології вона колосальна, адже від швидкості розширення залежать вік Всесвіту, відстані між галактиками та уявлення про темну енергію.

Виходило, що вчені одночасно бачать два Всесвіти. Один зберігся в прадавньому світлі й підпорядковується числу 67, а інший оточує нас зараз і показує 73.

«Джеймс Вебб» мав знайти помилку



Спочатку астрономи вирішили, що проблема криється в неточних вимірюваннях. Для визначення космічних відстаней команда Рісса використовувала цефеїди — зорі, яскравість яких регулярно змінюється.

За швидкістю пульсації можна обчислити справжню яскравість цефеїди. Далі залишається порівняти її з тим, наскільки яскравою зоря здається з Землі, і визначити відстань.

Проблема полягала в тому, що цефеїди розташовані серед безлічі сусідніх зір. Телескоп «Габбл» іноді міг змішувати їхнє світло, тому відстані виходили меншими, а швидкість розширення — вищою.

З'ясувати все мав «Джеймс Вебб». Його інфрачервоні прилади бачать крізь космічний пил і краще розділяють світло розташованих поруч зір.

Багато науковців очікували, що новий телескоп виявить помилку «Габбла». Після виправлення вимірювань швидкість розширення мала б знизитися з 73 до розрахункових 67 кілометрів на секунду.

Однак «Вебб» підтвердив результати попередника. Два різних телескопи дослідили ті самі зорі й отримали практично однакові відстані.

Після цього Адам Рісс заявив, що вчені могли неправильно зрозуміти сам Всесвіт. Помилка, яку довго шукали у приладах, ймовірно, захована в самій космологічній моделі.

Що означає «ми живемо не у своєму Всесвіті»



Рісс не стверджує, що Сонячна система провалилася в паралельну реальність, але факт залишається фактом: Всесвіт навколо нас наче має властивості, яких у нього не повинно бути.

Науковці добре знають початковий стан космосу завдяки реліктовому випромінюванню. Вони також доволі точно вимірюють його сучасний стан, однак з'єднати две точки єдиною історією поки не вдається.

Уявите, що ви знайшли дитяче фото людини й за всіма відомими даними розрахували, якою вона має стати через 50 років. А потім перед вами з'являється доросла людина, яка помітно вища та старша за розрахунковий образ, хоча дитяче фото й сучасні виміри абсолютно точні.

Отже, у пропущені роки сталося щось важливе. Приблизно такий проміжок зараз і шукають космологи між молодим і сучасним Всесвітом.

Можливо, невдовзі після Великого вибуху простір отримав додатковий поштовх. Науковці називають цей імовірний процес ранньою темною енергією.

Вона могла ненадовго прискорити розширення, а потім зникнути. Наслідки короткого поштовху збереглися на мільярди років і призвели до тієї швидкості, яку сьогодні вимірюють «Габбл» і «Вебб».

Є й сміливіші версії. Всесвіт може містити невідомі частинки, мати інші властивості гравітації або приховувати ще одну силу, яка не увійшла до стандартної моделі.

У 2026 році виявили нову аномалію



Водночас «Джеймс Вебб» почав виявляти несподівано розвинені галактики в дуже молодому космосі. Деякі з них з'явилися через кілька сотень мільйонів років після Великого вибуху, хоча виглядали так, ніби формувалися значно довше.

Перші оцінки виявилися трохи завищеними через активність чорних дір. Проте навіть після перерахунку ранніх масивних галактик залишилося приблизно вдвічі більше, ніж передбачала стандартна модель.

Ще одна аномалія увійшла до лютневого випуску журналу Nature Astronomy за 2026 рік. Дослідники вивчили молоді галактики, виявлені «Веббом» і «Габблом», і помітили серед них незвично багато витягнутих об'єктів.

Такі галактики нагадували довгі сигари або бананы. За звичайною моделлю, молоді зоряні системи мали б частіше зіштовхуватися, подрібнюватися й набувати більш округлої чи хаотичної форми.

Науковці запустили комп'ютерне моделювання з різними видами темної матерії. Звична холодна темна матерія впоралася з витягнутими галактиками гірше, а от тепла й хвильова утворили структури, надзвичайно схожі на реальні знімки.

Це важлива деталь, оскільки темна матерія слугує невидимим каркасом Всесвіту. Вона визначає, де з'являється звичайна речовина, як ростуть галактики і яким стає увесь космос.

Якщо темна матерія влаштована інакше, хибною може виявитися значна частина наших уявлень про народження галактик. Тоді дивні об'єкти «Вебба» виявляються мешканцями Всесвіту, який розвивався за іншими правилами.

Який космос справжній



Стандартна модель поки що продовжує працювати й пояснює безліч спостережень. Проблема в тому, що з кожним роком довкола неї з'являється дедалі більше дивних винятків.

Всесвіт розширюється швидше за розрахунки. Перші галактики ростуть занадто швидко, а форма деяких із них краще узгоджується з альтернативними моделями темної матерії.

Тому фраза про «чужий Всесвіт» доволі точно описує нинішнє становище науковців. Космос, відтворений за прадавнім світлом, відрізняється від космосу, який телескопи бачать навколо нас.

Десь в історії тривалістю майже 14 мільярдів років людство пропустило важливу подію. Вона могла змінити швидкість розширення простору й вплинути на появу перших галактик.

Подібне вже траплялося у 1990-х роках, коли розрахунки робили Всесвіт молодшим за його найдавніші зорі. Розгадкою стала темна енергія, відкриття якої повністю змінило космологію й принесло Адаму Ріссу Нобелівську премію.

Тепер той самий вчений знову зіткнувся із суперечністю, яку неможливо усунути простою поправкою в розрахунках. Якщо історія повториться, дивовижні дані «Джеймса Вебба» можуть привести до відкриття ще однієї прихованої частини Всесвіту...