Прихована камера у стелі, багаторічне полювання, гонитва в тунелі: що папараці зробили з принцесою (10 фото)

Від 17 вересня 1980 року, коли фотограф газети The Sun розшукав Діану біля лондонського дитячого садка, і до ночі 31 серпня 1997 року, коли її Mercedes врізався в бетонну опору паризького тунелю, — між цими двома датами 17 років полювання. Це полювання завершилося трагічно. Але історія Діани та преси — це не історія жертви й переслідувачів. Це складні взаємини із союзами, зрадами та війною, яка вийшла з-під контролю обох сторін.





Перший знімок — і перший урок

17 вересня 1980 року фотограф The Sun Артур Едвардс об’їхав кілька лондонських дитячих садків — шукав дівчину принца Чарльза. Зрештою знайшов 19-річну леди Діану Спенсер у Young England Kindergarten у Пімліко. Вона погодилася попозувати з дітьми. Едвардс вивів її з малюками до сусіднього парку — там було краще світло.



Вересень 1980 року. Перший знаменитий знімок майбутньої принцеси — за кілька місяців до оголошення про заручини.

За пару хвилин вийшло сонце. Крізь тонку спідницю просвітилися ноги. «Я не робив цього навмисно. Вийшло сонце — і я побачив, які в неї гарні ноги», — згадував Едвардс. Знімок з'явився на перших шпальтах. Коли він прийшов і розповів їй про фотографію, Діана почервоніла: «Я ненавиджу думку про те, що мене пам'ятатимуть як дівчину без спідньої спідниці». Це був її перший урок: перед камерою випадковостей не буває.

Знімок потрапив на перші шпальти під заголовком «Charlie’s Girl» — «Дівчина Чарлі». Редактори зрозуміли головне: читачі хочуть цю дівчину. Індустрія перебудувалася.

«Принцеса продажів»: скільки коштувала одна фотографія

Після весілля 29 липня 1981 року — трансляцію дивилися близько 750 мільйонів людей у 74 країнах — Діана стала найфотографованішою людиною на планеті. В індустрії за нею закріпилося прізвисько Princess of Sales — «Принцеса продажів». За розмитий, нечіткий знімок папараці могли отримати до 500 тисяч фунтів.

Преса стежила за кожним кроком: із спортзалу, від психотерапевта, з дітьми. Принц Вільям розповідав у документальному фільмі 2017 року: 30 фотографів на мотоциклах блокували дорогу, плювали, кричали — аби мати відреагувала й дала емоційний кадр. Це була стратегія, а не випадковість.





Полювання на Діану годувало цілу індустрію: тільки у Великій Британії сотні фотографів спеціалізувалися винятково на ній

Влітку 1997 року італійський фотограф Маріо Бренна знайшов яхту Діани та Доді Аль-Фаєда біля берегів Сардинії. Знімок із поцілунком вийшов у Sunday Mirror 10 серпня. Лише за ці фотографії Бренна виручив кілька мільйонів фунтів — рекорд для папараці-знімка тієї епохи.

Діана вміла грати в цю гру

Стосунки з пресою не зводилися лише до переслідування та втечі. Діана свідомо використовувала журналістів — і робила це майстерно. Через довірених людей зі свого оточення вона регулярно передавала інформацію британським таблоїдам, формуючи власний образ в обхід королівських пресслужб.

Ветеран королівської журналістики Джеймс Віттакер із Daily Mirror визнавав відкрито: вона знала, як працювати з пресою, — і користувалася цим знанням. Діана чітко розмежовувала «своїх» фотографів, яким довіряла, та агресивних папараці. Коли преса переходила межу, редактори британських видань часом телефонували один одному — і домовлялися відступити.



Діана вміла будувати стосунки з потрібними журналістами — цю навичку вона відточувала роками.

Останнього літа свого життя вона, за даними біографів Тіма Клейтона та Філа Крейга, сама вивела фотографа Джейсона Фрейзера на слід: хтось із її оточення зателефонував йому й повідомив назву яхти та маршрут. Стосунки з Доді мали стати публічними — і стали. Знімок «Поцілунок» облетів увесь світ.

Прихована камера у стелі

Листопад 1993 року. Daily Mirror і Sunday Mirror публікують знімки Діани у спортзалі LA Fitness Club у Західному Лондоні: тренажер, леотард, велосипедки. Фотографії зробив власник залу Брайс Тейлор, заховавши камеру у стелі. До цього він давав Діані письмові гарантії недоторканності приватного життя.



Спортзал став для Діани притулком після розриву з Чарльзом — і саме там її зрадили у найцинічніший спосіб.

Редакція заплатила Тейлору понад 100 тисяч фунтів за знімки. Діана назвала те, що сталося, «обурливим» і подала до суду — уперше й востаннє за все життя. У лютому 1995 року справу врегулювали мировою угодою: усі копії та негативи було знищено, Тейлор і Mirror Group вибачилися офіційно. Гроші, які Тейлор міг би отримати від подальших продажів, спрямували до благодійного фонду за її вибором.

Цей випадок оголив те, що індустрія воліла не помічати: інтерес до принцеси був настільки колосальним, що редакції купували знімки, навіть не замислюючись про методи їх здобуття.

Останні тижні: фінальне полювання

У серпні 1997 року Діана відпочивала на яхті «Джонікал» біля італійського Портофіно — папараці знімали з човнів. Фотографії з Доді з'явилися на обкладинках 21 серпня. Коли 30 серпня пара прилетела до Парижа, зграя фотографів чекала вже в аеропорту. Біля готелю «Ріц» на Вандомській площі зібралося близько 30 фотографів.

На початку першої ночі Mercedes S280 виїхав через службовий виїзд — пара намагалася втекти від переслідування. Папараці на мотоциклах кинулися навздогін. У тунелі під мостом Альма авто на високій швидкості врізалося в 13-ту бетонну опору. За кермом був Анрі Поль — рівень алкоголю в його крові втричі перевищував допустиму у Франції норму.







Серпень 1997 року. Останні публічні знімки Діани та Доді — зроблені за лічені тижні до катастрофи.

Дев'ятьох фотографів, які перебували в тунелі або переслідували авто, французькі прокурори звинуватили у вбивстві з необережності. У 2002 році звинувачення зняли. Троє з них — Жак Ланжевен, Крістіан Мартінес і Фабріс Шассрі — у 2006-му все ж отримали вирок за порушення недоторканності приватного життя: вони знімали Діану всередині машини вже після аварії. Штраф — по одному євро з кожного.

Що змінилося — і що ні

Британська Комісія зі скарг на пресу оновила кодекс: журналісти не мають права переслідувати людину, яка просить їх зупинитися. Принц Вільям домігся фактичної заборони на продаж папараці-знімків своєї родини британським редакціям. У 2013 році в Каліфорнії ухвалили закон проти агресивного знімання дітей знаменитостей — його домоглися акторки Голлі Беррі та Дженніфер Гарнер.



Тунель під мостом Альма — менш ніж за півтора кілометра від Ейфелевої вежі. Після 1997 року він став місцем стихійного меморіалу.

У квітні 2008 року британське журі винесло вердикт за підсумками шестимісячного розслідування: «незаконне вбивство». Дев'ятеро з одинадцяти присяжних визнали — своїми діями водій та папараці, які переслідували авто, спільно довели справу до загибелі людей. Кримінального переслідування у Великій Британії бути не могло: трагедія сталася на території Франції. На все розслідування витратили 12,5 мільйона фунтів.



2017 рік. У документальному фільмі до двадцятих роковин загибелі матері Вільям і Гаррі вперше відверто розповіли, як це — зростати під прицілом папараці.

Але історія на цьому не зупинилася. Джордж Клуні порівняв переслідування Меган Маркл із тим, що пережила Діана. У 2023 році Гаррі та Меган заявили про двогодинну гонитву папараці вулицями Нью-Йорка. Галузь змінилася — але полювання триває.

Як ви вважаєте: чи змінила загибель Діани щось по-справжньому — чи преса просто навчилася бути обережнішою?