Історія Тімоті Декстера, який розбагатів завдяки власній дурості (7 фото)

Багатьом із нас чудово відомі випадки, коли хтось інвестував кошти в безпрограшну справу й прогорав. Але мало хто згадає бодай один приклад, коли гроші вкладалися у справді безглузді проєкти й приносили величезні прибутки. А це цілком реально, що довів ще у XVIII столітті американець Тімоті Декстер. Він затівав найбезглуздіші бізнес-проєкти й водночас завжди мав від них чималий зиск.





Тімоті Декстер народився 1747 року в Америці у родині бідного селянина. Звісно ж, він не здобув жодної освіти, а його дитинство було сповнене злиднів та поневірянь. У віці 8 років Тімоті змушений був улаштуватися різноробом і виконувати важку, а нерідко й небезпечну роботу. У 16 років він став учнем чинбаря й невдовзі зумів відкрити власну невелику справу.



Коли Декстеру виповнилося 22 роки, він одружився з 30-річною вдовою Елізабет Фротінгем. Жінка мала невеликий капітал, якому Тімоті швидко знайшов застосування. Усі кошти він вклав у так звані «континентальні долари». Це були гроші, надруковані у величезній кількості Конгресом США під час Громадянської війни. Від звичайних асигнацій вони відрізнялися тим, що не мали жодного матеріального забезпечення.

Надворі стояв 1776 рік, і уряд заявив, що нові долари мають таку ж цінність, як і довоєнні паперові та срібні гроші. Проте невдовзі все стало на свої місця, і 1778 року за 200 «континентальних» давали лише один справжній долар. У 1781-му курс упал ще дужче: гроші обмінювали 1000 до 1. Саме цієї миті Декстер і витратив усі статки дружини на кілька мішків грошової макулатури.

Перші успіхи

Та вчинок, який інакше як безглуздим не назвеш, раптово збагатив Тімоті. У 1790 році держава вирішила обміняти «континентальні долари» на державні облігації за курсом 100 до 1. Завдяки цьому Декстер отримав десятикратний прибуток! Варто уточнити, що він не єдиний скуповував ці «фантики». Його заможніші сусіди робили так само, аби просто підтримати свою країну у скрутний час. Тімоті просто мавпував їхні дії, проте, на відміну від багатіїв, витратив на асигнації геть усе, що мала його родина.





Континентальний долар

Можливо, дружина 9 років поспіль морально знищувала чоловіка, але все виявилося не даремно. Продавши облігації, Декстер придбав кілька торговельних суден і вирішив стати купцем. Першою великою справою новоспеченого негоціанта стала доставка грілок для ліжок на Кариби. Що може бути безглуздішим за цю витівку, зважаючи на спекотний клімат островів? Проте справа несподівано виявилася прибутковою.

Грілки мали вигляд великих сковорід із дерев'яними ручками та перфорованими кришками. Його товар миттєво розхопили, адже такі грілки ідеально підійшли як черпаки для виготовлення патоки з цукрової тростини. Наступною угодою Декстера стал продаж до Вест-Індії… теплих рукавиць. І тут на нього чекав успіх! Рукавиці перекупили торговці, які закуповували на островах ром.



Тімоті Декстер із улюбленим мексиканським голим собакою

Декстер став казково багатим. При цьому він і далі здійснював непередбачувані угоди. Якось у Бостоні він скупив усі запасы китового вуса. Не знаючи, що з ним робити, він просто забив товаром усі свої склади. Конкуренты вже потирали руки й були переконані, що цього разу Тімоті точно прогорить. Проте в Європі раптово спалахнув бум на чоловічі корсети, тож китовий вус розпродали швидко й за великі гроші. Декстер знову зірвав солідний куш там, де ним і не пахло.

Бізнес на котах

Та найризикованішою торговельною операцією Декстера стала доставка вантажу вугілля до англійського міста Ньюкасл. Наприкінці XVIII століття це був головний центр європейського видобутку вугілля. Думаєте, він зазнав збитків? Анітрохи. Коли кораблі зайшли в порт Ньюкасла, там саме розпочався страйк шахтарів. Шахти зупинилися, і компанії, які мали великі контракти на постачання палива, скупили в Декстера все вугілля за захмарною ціною. Втім, подейкують, що підприємець мав змову із ватажками профспілок, і справа зовсім не в везінні.



До історії увійшла ще одна угода Декстера. Він вивіз із містечка Ньюберіпорт, штат Массачусетс, кілька сотень котів до Вест-Індії й вигідно їх там продав. У цьому американському містечку розплодилося надто багато безпритульних тварин, і влада закликала їх знищувати. Але Тімоті подав до газети оголошення, що готовий недорого викупити всіх котів. Містяни виловили всіх вусанів, які невдовзі вирушили на острови.

Та чому у Вест-Індії стали втридорога купувати котів? Так збіглося, що саме тоді острів’яни потерпали від навали щурів, тож тварини виявилися якнайбільше доречними. Декстер знову отримав нечувані прибутки, чому вже ніхто й не дивувався. Люди почали шепотітися, що Тімоті зовсім не такий уже й простак і, можливо, продав душу темним силам.

Філософ і письменник Декстер

Декстер відійшов від справ у віці 50 років. Цей фатально щасливий підприємець був настільки багатим, що міг собі це дозволити. Він придбав величезний будинок і назвав його замком. Зажадав, аби його величали не інакше як лордом, а всіх, хто з цим погоджувався, щедро обдаровував. Дідок виявився честолюбним і невдовзі почав вимагати від влади визнання своїх заслуг перед країною. Його заохотили, призначивши наглядачем за оленями. Робота була зовсім не важка, адже оленів у тих краях, де мешкав Тімоті, не бачили вже понад 20 років.



Маєток Декстера зі статуями

На схилі літ екстравагантний багатій вирішив увічнити власну персону. У парку біля свого будинку він розставив статуї видатних постатей, а серед них — і свою. На постаменті прижиттєвого пам'ятника собі Декстер наказав висікти пафосні слова: «Перший на Сході, перший на Заході, найвидатніший західний філософ». Чи варто казати, що з діда глузував кожен охочий? Але й тут Декстер мав свій зиск. Подивитися на дивака приїжджало чимало знуджених дам, із деякими з яких старий ловелас крутив романи. Така поведінка чоловіка не могла не обурити дружину, і та нарешті покинула його.

Зрештою Тімоті Декстер так просякнув ідеєю власної величі, що написав книжку «Безглуздя для розумників, або Чиста правда у грубій одежі». Це були його особисті критичні міркування про духовенство, політику та подружнє життя. Навіть на схилі літ він так повністю і не опанував грамоту, тому в тексті була безліч помилок і жодного розділового знака.



Сторінка з розділовими знаками з книги Декстера

Через це з автора почали кепкувати, тож у другому виданні Декстер «виправився». Він додав наприкінці книжки сторінку з розділовими знаками та приміткою. У ній йшлося про те, що читач може сам на власний розсуд розставити їх там, де зажадає. Дивовижно, але книжка витримала аж вісім перевидань і стала основным джерелом інформації про життя та підприємницьку діяльність автора.

Помер цей дивовижний чоловік у віці 59 років. Він залишив заповіт, у якому справедливо розділив свої чималі статки між родичами та друзями, не забувши й про доброчинність. Через два століття інший чоловік на ім'я Амарілло Слім довів, що можна вигравати величезні гроші на завідомо програшних парі. Про такий бізнес не мріяв навіть Декстер.