Джинси вбивають нашу планету, але ми про це дізналися лише зараз (11 фото)

З кожним днем стає дедалі більше відомо про загрози, які людство несе природі. Нас турбують викиди підприємств, аерозолі, що руйнують озоновий шар, смертоносний для тварин пластик, токсичні батарейки та багато іншого. Тепер до цього списку можна сміливо додати джинси, які, як виявилося, роблять свій вагомий внесок у руйнування довкілля.





Найдорожчий, найпотужніший і найтоксичніший у світі автомобіль — це Bugatti Chiron. 8-літровий двигун цього монстра потужністю 1500 к. с. на кожен пройдений кілометр викидає 516 грамів CO2. Купуючи джинси, ви завдаєте довкіллю такої ж шкоди, ніби проїжджаєте цим суперкаром 26 км.

13 кг вуглекислоти потрапляє в повітря під час виготовлення лише однієї пари класичних джинсів. Великому дереву потрібно 4,5 місяця, щоб поглинути таку кількість CO2. А тепер уявіть, що щороку людство виготовляє 4 мільярди пар джинсів, що супроводжується виділенням 52 мільйонів тонн CO2.



Та й це ще далеко не все. Відомо, що для випуску лише однієї одиниці такої продукції виробник витрачає до 10 кг хімічних барвників та 8 тисяч літрів води. У зв'язку з цим чимало свідомих покупців уже відмовилися від джинсового одягу та віддають перевагу речам із безпечних для екології матеріалів.

Найбільша проблема джинсів — це бавовна, з якої виготовляють їхню тканину. Ця сільськогосподарська культура потребує колосальних обсягів води, а також займає вражаючі площі. За даними Cotton Outlook, бавовною на планеті засіяно 150 мільйонів гектарів.

Крім того, ця культура росте у гарячому, посушливому кліматі, де з водою й так постійні проблеми. Щоб виростити 1 кг бавовни, в Індії витрачають 22,5 тисячі літрів води. Аральське море в Центральній Азії — типовий приклад того, до чого може призвести вирощування бавовни у разі бездумної іригації.





Проте дослідження показують, що норми води для вирощування бавовни є надмірними. Цілком можна обходитися 10 тисячами літрів, а іноді й 8, як це роблять у США. Відмова від пестицидів робить використану воду придатною для повторного застосування.

Щоб усього цього досягти, не потрібні наукоємні технології — достатньо використовувати зрошувальні канали з бетонним, а не піщаним чи ґрунтовим дном, ефективні насосы та спеціальні системи зі шлангами, що підводять воду безпосередньо до рослин.

Застосування крапельного зрошення зменшує споживання води ще більше, але потребує значних інвестицій в обладнання. Система трубопроводів на бавовняному полі дасть змогу подавати воду безпосередньо до кущів, зводячи втрати до мінімуму.



Щоб допомогти фермерам вирощувати бавовну з мінімальною шкодою для довкілля, у 2005 році було створено міжнародну некомерційну організацію Better Cotton Initiative (BCI). Її підтримали такі гіганти легкої промисловості, як Adidas, Gap, H&M, Ikea.

Основне завдання BCI — допомога фермерам, зацікавленим у вирощуванні екологічно чистої бавовни. Організація допомагає шукати інвесторів, а також виробників, зацікавлених у отриманні безпечної для довкілля сировини.

Діяльність Better Cotton Initiative вже почала приносити відчутні результати. Завдяки роботі організації вдалося знизити споживання води бавовняними плантаціями в Таджикистані (на 3%) та Пакистані (на 20%). Активно борються за зменшення шкоди довкіллю також у Китаї та Туреччині.



Окрім економії водних ресурсів, є ще один позитивний момент — усі бавовняні компанії, які співпрацюють із BCI, повністю відмовляються від пестицидів та інших хімічних сполук, що завдають шкоди природі.

Друга глобальна проблема, пов'язана з виробництвом джинсів, — це барвники. Як не дивно, але за 150 років технологія фарбування тканин не змінилася й досі потребує колосальних обсягів води та великої кількості токсичних реактивів і барвників.

Під час підготовки тканини до фарбування її відбілюють із використанням їдких сполук і обробляють спеціальним розчином, який зменшує тертя ниток під час руху конвеєром. Обрив навіть однієї нитки у цьому разі стає справжньою бідою — сувій, у якому приблизно 700 метрів тканини, стає непридатним для використання.



Після цього відбувається фарбування у 12 ваннах з індиго, причому після кожного етапу тканину ретельно просушують. Для закріплення фарби використовують розчин гідросульфату — він зменшує розміри часточок фарби та забезпечує краще їхнє проникнення у волокна.

Технологічна лінія фарбування джинсової тканини має довжину 52 метри та фарбує 19 погонних метрів матеріалу за хвилину. При цьому витрачається 95 тисяч літрів води! Такі компанії, як Levi’s, Wrangler та Lee, використовують воду повторного циклу, очищаючи її спеціальними установками. Проте таке обладнання можуть дозволити собі далеко не всі виробники.

Фірми, що випускають джинси найдешевшого сегменту, а також численні цехи з виробництва контрафакту просто зливають синю воду з індиго в найближчу річку, анітрохи не переймаючись наслідками. Стверджувати, що вода із заводів відомих брендів стає повністю безпечною, теж не можна — вона так і залишається технічною, непридатною для пиття та поливу рослин.



У світі близько 783 мільйонів людей потерпають від нестачі питної води, тому назвати раціональним підхід компаній, що випускають джинси, не можна. У зв'язку з цим було знайдено оригінальний вихід із ситуації, який дістав назву «сухе фарбування».

Творцем нової, безпечної технології фарбування стала іспанська компанія Tejidos Royo з Аліканте, Валенсія. Сімейний бізнес, започаткований ще у 1903 році, на початку XXI століття почав зазнавати збитків через зростання витрат. Щоб вийти з глухого кута, Tejidos Royo у співпраці з виробником обладнання для фарбування деніму Gaston Industries розробили унікальну лінію фарбування, довжина якої становить лише 8 метрів за витрати води 36 літрів на хвилину. При цьому техніка дає змогу фарбувати за цей час не 19, а цілих 27 метрів джинсової тканини.

«Сухе фарбування» відрізняється від звичайного тим, що здійснюється в насиченій азотом атмосфері попередньо збитим у піну барвником індиго. Спінений барвник чудово проникає у волокна, а відсутність у фарбувальній камері кисню забезпечує фарбування за один цикл.



Технологія виключає використання інших хімічних реактивів, зокрема небезпечного гідросульфату. Це не лише допомагає захистити довкілля, а й економить виробникам величезні кошти. Знахідка іспанців виявилася настільки вдалою, що її взяла на озброєння компанія Wrangler, яка бере активну участь в екологічних програмах.

Третьою проблемою індустрії деніму можна назвати відходи. Лише у США на сміттєзвалища щороку відправляють щонайменше 13 мільйонів тонн одягу, серед якого чимала частка — це речі з джинсової тканини. Сюди не входить «внесок» текстильної та швейної промисловості, яка також генерує безліч обрізків.

Дослідження показали, що до 95% бавовняних речей та відходів можна використовувати повторно, зменшивши негативний вплив виробництва деніму на екологію. Сьогодні перероблений одяг використовується не надто раціонально, перетворюючись на дешеву продукцію на кшталт ганчір'я та різних м'яких наповнювачів.



Проте поступово з'являються способи й ефективнішого застосування цієї сировини. Бавовняну футболку можна переробити на худі, а цей предмет гардероба після закінчення терміну служби — на покривало. Чому так? Річ у тім, що кожна переробка робить нитки коротшими та грубішими, у зв'язку з чим їх доводиться застосовувати для випуску щільніших виробів. Поки що можливі лише два цикли переробки, але тривають роботи над вдосконаленням технології.

Прання — це четвертий чинник впливу на довкілля. Щоб джинси мали модний і стильний вигляд, їх після виготовлення «старять». Цю технологію розробив Джек Спенсер для бренду Lee, але зараз її застосовують практично всі компанії.

Для освітлення джинсів їх перуть у спеціальних розчинах на основі води, до яких додають хлор, ферменти целюлози та ще кілька хімічних сполук. Також додають у воду й пемзу, яка створює ефект потертості. Звісно ж, цей процес потребує колосальних обсягів води, яку якісно очистити практично неможливо.



Також не варто забувати, що таке прання шкодить здоров'ю фабричних робітників, які страждають на серйозні професійні захворювання. У деяких слаборозвинених країнах таке прання в реактивах здійснюється без захисних засобів, а іноді й просто голими руками.

У 2017 році одразу кілька компаній знайшли ефективний інноваційний спосіб прання деніму без хімічних сполук. Замість хлору та пемзи почали використовувати лазер, який не лише безпечний для природи та працівників, а й значно підвищує якість обробки. Півгодинне трудомістке прання тепер займає лише 90 секунд, при цьому усувається ризик випадкового пошкодження волокон тканини та нерівномірної зміни кольору й фактури матеріалу.

Щоб освітлити тканину, використовують озон, подаючи його у пральні барабани замість їдких хімічних сполук. Він чудово розчиняє індиго і залишає воду відносно чистою. Застосування озону для прання — це не новина. У хімчистках його давно використовують для виведення особливо стійких забруднень. Звісно, у випадку з відбілюванням деніму концентрація озону значно вища.



Таке прання дає змогу заощадити 50–60% води, тому його взяли на озброєння компанії Levi’s, Lee, Wrangler, Uniqlo, Guess, які борються за раціональне використання водних ресурсів. Останнім часом приклад гігантів моди почали наслідувати й скромніші виробники з Індії, Туреччини та Пакистану.

Як можемо допомогти вберегти природу від джинсової біди ми? Невже доведеться відмовитися від милих нашому серцю джинсів, джинсових курток та шортів? Звісно ж, ні! Щоб зробити свій скромний, але важливий внесок у захист нашої планети, достатньо відмовитися від продукції невідомих виробників нижчого цінового сегменту.

Майже всі компанії, що випускають продукцію середнього, бюджетного та високого класу, давно вже перейшли на виробництво з мінімальним впливом на довкілля. Технології, що допомагають захищати природу, поки що дорогі, хоч науковці й працюють над їхнім здешевленням. Купуючи якісну продукцію відомих брендів, ми не лише зменшуємо вплив на екологію, а й робимо свій внесок у фінансування нових, передових технологій. Тому можна сказати, що бути модним сьогодні означає ще й бути свідомим, а це дужеважливо.