14 світлин, за якими стоїть історія століття (14 фото)

Культові фотографії краще за будь-який підручник історії можуть розповісти про найважливіше в нашому минулому — чи то про історичну подію, наукове відкриття або технічний прогресс. У цій добірці зібрано вражаючі, зворушливі й надзвичайно важливі знімки, які здатні розказати про минуле значно більше за слова.







Перша леді інтернету

У 1973 році група науковців із Університету Південної Каліфорнії шукала тестове фото з хорошим динамічним діапазоном для дослідження цифрового стиснення зображень. Їхній вибір припав на дівчину місяця з листопадового випуску Playboy, який саме лежав у лабораторії. Один із дослідників, Александр Савчук, відсканував фрагмент постеру з роздільною здатністю 100 ліній на дюйм. Вийшло зображення формату 512 на 512 точок. Файл назвали за ім'ям моделі — Lenna.

Поступово Lenna стала галузевим стандартом і досі використовується у наукових працях для перевірки й ілюстрації алгоритмів обробки зображень (стиснення, придушення шумів тощо). Це ж зображення вперше передали цифровим шляхом мережею ARPANET, яка стала прототипом сучасного інтернету.

Видавництво Playboy спочатку погрожувало позовом за несанкціоноване використання фотографії, однак згодом змінило рішення й навіть почало згадувати цей факт у власній рекламі. Варто зауважити, що листопадовий випуск зрештою став найпродаванішим в історії журналу. Номер із «першою леді інтернету» розійшовся тиражем 7 161 561 примірник.





Нубійські борці

Нуба, або «люди пагорбів», — узагальнена назва народностей, що мешкають у Нубійських горах на кордоні Судану та Південного Судану. У 1947 році фотограф Джордж Роджер та його дружина під час подорожі Африкою за завданням National Geographic дізналися про нуба, які жили так само, як і їхні предки тисячу років тому. Роджер отримав дозвіл від суданського уряду на документацію життя племені. У 1949 році подружжя фотографів першим зафільмувало побут і звичаї цих «людей пагорбів».

Поміж їхніх фотографій чимало постановочних кадрів, але найвідомішими стали саме документальні знімки зі спортивних змагань, племінних церемоній та танців нуба. Світлина борців, опублікована 1952 року в National Geographic, здобула найбільшу славу. Вона з'являлася всюди: на листівках та у підручниках. Протягом багатьох років саме так виглядав узагальнений портрет Африки.



Стрибок до свободи

15 серпня 1961 року. 19-річного унтерофіцера НДР Ганса Конрада Шумана направили на перехрестя вулиць Ruppiner Straße та Bernauer Straße охороняти будівництво Берлінського муру, яке розпочалося за два дні до цього. На той момент мур був лише загородженням із колючого дроту. Під приводом перевірки огорожі Шуман притиснув дріт в одному місці ногой. Його дії привернули увагу, і з західного боку йому закричали: «Стрибай!», а поліцейська машина, що під'їхала, зупинилася за 10 метрів і відчинила двері, чекаючи на нього.

19-річний фотограф Петер Ляйбінг, відряджений до муру з боку ФРН, півтори години спостерігав за схвильованим солдатом. «Я не зводив з нього очей понад годину. Мав відчуття, що він збирається стрибнути. Це був свого роду інстинкт… Я навчився цього на скаководі дербі в Гамбурзі. Потрібно зробити фото в момент, коли кінь відривається від землі, але ще не перетнув бар'єр… І ця мить настала. Я натиснув на спуск затвора — і все було скінчено».

Світлина Ляйбінга здобула премію Overseas Press Club award у номінації «Найкраща фотографія» 1961 року. Конрад Шуман оселився у Західному Берліні. Після падіння муру він переїхав до рідної Баварії. Однак батьки, брати й сестри уникали Конрада, засуджуючи його вчинок. Змучений депресією Ганс Конрад Шуман 20 червня 1998 року вкоротив собі вік у саду власного будинку.



Королева Єлизавета II

У березні 2007 року Енні Лейбовіц — відома американська фотографка, яка спеціалізується на портретах знаменитостей, — зробила кілька портретів королеви Великої Британії Єлизавети II. На знімку вище королева в біло-золотій вечірній сукні, хутряній накидці та діамантовій діадемі сидить у Білій вітальні Букінгемського палацу. Джерелом натхнення для Енні Лейбовіц стала картина Томаса Ґейнсборо «Королева Шарлотта», виставлена в Національній галереї.

Лейбовіц так згадує ті зйомки: «Вона (королева) зайшла до кімнати настільки швидко, наскільки це дозволяли її важкі регалії, і пробурчала: «Чому я мушу носити все це важке вбрання посеред дня?!» А я просто захоплювалася нею».



«Титанік»

«Титанік», британський пароплав компанії White Star Line, був закладений 31 березня 1909 року на верфях суднобудівної компанії Harland and Wolff у Північній Ірландії та спущений на воду 31 травня 1911 року. Судно вважали непотоплюваним. Тож коли перша шпальта The New York Times вийшла із заголовком «Катастрофа на «Титаніку»», це спричинило справжню сенсацію. Інші видання, спираючись на дані White Star Line, писали лише про «деякі труднощі після зіткнення з айсбергом».

Нед Парфетт, 15-річний хлопець на фотографії, продає газету біля будівлі Oceanic House, де розміщувався офіс White Star Line.



«Обійми худі»

Не секрет, що у Сполученому Королівстві встановлено величезну кількість вуличних камер спостереження. Через це «уніформою» молодих правопорушників стала толстовка з капюшоном (hoodie), яка дозволяла приховати обличчя. У 2006–2007 роках вона навіть перетворилася на політичний символ.

Після запровадження 2006 року обмежень на носіння цього одягу Девід Кемерон, лідер Консервативної партії, виступив із промовою в Центрі соціальної справедливості Іана Дункана Сміта та поділився своїм баченням проблеми.

Хоча у промові Девіда Кемерона взагалі не йшлося про обійми, цю частину кампанії майбутнього прем'єр-міністра охрестили «Обійми худі». У 2007 році Кемерон відвідав один із найпроблемніших районів Манчестера. На фотографії 17-річний Раян Флоренсі «стріляє» в лідера партії, аби вразити друзів.



«Норд-Ост»

23 жовтня 2002 року група озброєних бойовиків на чолі з Мовсаром Бараєвим захопила будівлю Будинку культури ВАТ «Московський підшипник», де йшов мюзикл «Норд-Ост». Протистояння спецслужб і терористів тривало три дні. 26 жовтня через вентиляцію в будівлю почали подавати присипляючий газ. Фахівці припускають, що це була бойова отруйна речовина на основі фентанілу, проте точний склад газу залишався невідомим навіть медикам, які рятували заручників.

За офіційними даними, внаслідок теракту загинули 130 осіб, серед яких 10 дітей. Із них п'ятьох заручників застрелили до штурму, решта померли вже після звільнення через отруйну дію газу. Попри те що присутність преси на місці подій обмежили, фотографу видання Sunday Telegraph Джастіну Саткліффу вдалося зробити знімок непритомної визволеної жінки в автобусі одразу після штурму Театрального центру.

Світлина здобула премію World Press Photo 2003 року. Журналісти Sunday Telegraph намагалися з'ясувати долю жінки з фотографії. На жаль, результати цих пошуків залишаються невідомими.



Джессі Оуенс

XI літні Олімпійські ігри проходили в Берліні з 1 по 16 серпня 1936 року. Гітлер використав їх як інструмент пропаганди. Відкриття Олімпіади вперше транслювали по телебаченню наживо, а змагання стали основою для фільму Лені Ріфеншталь «Олімпія». Утім, нацисти не могли вплинути на спортивні результати. Чотири золоті медалі темношкірого американського атлета Джессі Оуенса поставили під великий сумнів гітлерівську теорію расової переваги.



Тенісистка

Якби один знімок міг наочно передати дух сексуальної розкутості в Англії 70-х років, це була б фотографія Мартіна Елліотта «Тенісистка».

Фото було зроблено на початку вересня 1976 року. У кадрі — Фіона Батлер, на той момент 18-річна дівчина Елліотта. Сам знімок не був випадковим: Мартін попросив кохану, яка доти ніколи не грала в теніс, одягти форму й попозувати йому на корті. Під час зйомки модель підняла спідницю, продемонструвавши відсутність спідньої білизни. Досить звичайний за сьогоденними мірками кадр викликав шквал емоцій, коли артритейлер Athena випустив його у складі календаря до срібного ювілею царювання Єлизавети II. У результаті календар розійшовся тиражем понад два мільйони примірників.

Це фото збагатило Мартіна Елліотта. Фіона Батлер, яка не одержала жодних роялті від продажів, згодом вийшла заміж за мільйонера та заявила, що анітрохи не соромиться тієї фотосесії й не шкодує про втрачені гроші. Сюжет світлини увійшов до історії, його неодноразово цитували й обігрували різні автори.



Заголовки газет після 22 листопада 1963 року

Карл Майданс 36 років пропрацював у журналі LIFE. Він був штатним фотографом протягом усього періоду, коли видання виходило щотижня (із 1936 до 1972 року). На його знімках зафіксовано покарання француженок, які співпрацювали з нацистами, звільнення полонених із табору Санто-Томас, капітуляцію Японії на борту лінкора «Міссурі», землетрус у японському Фукуї 1948 року. Фотографію вище зроблено в потязі до Стемфорда, штат Коннектикут, наступного дня після вбивства Джона Кеннеди.



Альфред Крупп

За завданням редакції Newsweek Арнольд Ньюман зв'язався з відомим промисловцем Альфредом Круппом. Окрім репутації бізнесмена, Крупп мав дурну славу воєнного злочинця, який використовував рабську працю для виробництва зброї для нацистів.

Дізнавшись, що Ньюман єврей, Крупп відмовив у зйомці, проте Ньюман наполіг, щоб той бодай переглянув його портфоліо перед остаточним рішенням. Переглянувши світлини, Крупп змінив думку. 6 липня 1963 року промисловець і фотограф розпочали зйомки на заводі в Ессені — саме там, де колись працювали військовополонені.

Коли Крупп уперше побачив портрет, він був лютий. Ньюман же заявив: «Я — єврей, і це моя маленька помста».



Спалах радості

Фотографія «Спалах радості» Славы Ведера здобула Пулітцерівську премію. Світлину було зроблено 17 березня 1973 року на військовій базі Тревіс, і вона стала символом завершення війни у В'єтнамі. У кадрі підполковник ВПС США Роберт Л. Стірм зустрічається зі своєю сім'єю після п'яти років полону в Північному В'єтнамі. Винищувач-бомбардувальник F-105 під керуванням підполковника збили над Ханоєм 27 жовтня 1967 року, і Стірма утримували в полоні до 14 березня 1973 року.

У центрі уваги фотографії — 15-річна донька Стірма Лоррі, яка біжить до батька з розплющеними обіймами. Решта родини прямує за нею. Попри радість, зафіксовану на знімку, ця сім'я не була щасливою. За три дні до прибуття до США Роберт Стірм отримав від дружины листа, у якому вона сповіщала про розрив стосунків. У 1974 році підполковник розлучився.

Після того як фотографія здобула премію, всі члени родини отримали її копії. Однак Роберт Стірм так і не повісив світлину в себе вдома, зізнавшись, що «не мав сил на неї дивитися».



Пожежник купує гарбуз

На обкладинці ліберального журналу American Prospect, присвяченій одноповерховій Америці, з'явилася дивовижно дивна фотографія. Пожежник купує гарбуз, поки ферма, пожежа на якій, здавалося б, і привела його туди, палає на задньому плані. Знімок зробив фотограф Джоел Стернфельд, проїжджаючи на своєму «Фольксвагені» через містечко Маклін у штаті Вірджинія.

Насправді та пожежа була контрольованим навчанням, а сам пожежник у той момент мав перерву. Однак цей факт залишився поза увагою публіки. Коли фото опублікували — спершу в LIFE, а згодом у багатьох інших журналах та на виставках — у підписі зазначалося лише: «Джоел Стернфельд. Маклін, Вірджинія. Грудень 1978». Сам фотограф насолоджувався цією двозначністю. В інтерв'ю 2004 року газеті The Guardian, де журналіст назвав його літописцем «зловісної цікавості сучасної Америки», він сказав:

«Фотографія завжди вміла маніпулювати. Щоразу, коли ти накладаєш рамку на навколишній світ, — ти вже інтерпретуєш. Я можу спрямувати камеру на двох людей, які стоять поруч, і виставити за кадр бездомного праворуч від них або вбивство, що відбувається ліворуч. Ти береш 35 градусів із 360 і називаєш це фотографією. Існує безліч способів зробити знімок. Фотограф — це завжди автор».