Маємо для вас прикрі новини: велоцираптори були крихітними пернатими динозаврами, лемінги не чинили самогубств, а до появи інтернету американці дізнавалися про науку з Голлівуду. Ми не завжди очікуємо від кіно цілковитої правди й часто заплющуємо очі на вигадки, але іноді просто неможливо не помітити, як нам нав'язують абсолютно безглузді міфи.
Гвинт вертольота, що впав, розпорює бруківку
Насправді лопаті гвинта гвинтокрила доволі крихкі. Вони заповнені піною або легкою речовиною, яку називають «стільниками», адже призначення гвинта — розсікати повітря, а не бетон. Коли вертоліт зазнає катастрофи, лопаті — це перше, що відпадає та розлітається на шматки.
Яскраві, красиві неонові промені космічних лазерів
Насправді в космосі лазерний промінь мав би бути невидимим. І байдуже, чи існує така зброя в реальному житті (а вона не існує). Щоб промінь було видно, потрібне середовище — туман, дим або запилене повітря. Наша атмосфера, залежно від типу лазера, може створювати умови для видимості, а вот космос — ніколи. У вакуумі ми не маємо жодного шансу побачити лазерний промінь.
Постріл із пістолета з глушником звучит как тихий плювок 
Перепрошуємо, панове наймані вбивці: таких глушників просто не існує. Вони лише зменшують гучність пострілу, але не глушать його повністю.
Бронежилет під сорочкою, який рятує від будь-якої вогнепальної зброї
На жаль, це не так. Від автоматної черги бронежилет прихованого носіння не захистить. Він може врятувати хіба що від пістолетної кулі, що й само по собі чудово, навіть попри зламані ребра. Військовий бронежилет значно міцніший, але коштує тисячі доларів і важить понад 10 кілограмів.
В умовах нульової гравітації людина рухається, як у уповільненій зйомці
Анітрохи! Не варто плутати космос із басейном. Гравітація жодним чином не впливає на переміщення тіла в горизонтальній площині. В умовах невагомості й за відсутності атмосфери людина насправді рухається навіть трохи швидше, ніж на землі. Утім, пересуватися повільно — мудре рішення, але тільки для того, щоб не врізатися в приладову панель чи інше обладнання й не розтрощити щось важливе на кораблі.
Динозавр кидає здобич, аби погнатися за людиною
Справжній хижак так ніколи не зробить. Тварини — як сучасні, так і вимерлі — керуються функціональною реакцією Голлінга 3-го типу, а простіше кажучи, біологічним здоровим глуздом. Якщо перед вами на столі розкішний обід, навіщо перевертати тарілку й бігти за офіціантом, який проніс повз якусь закуску?
Дивіться, міна! Добре б перерізати правильний дріт, еге ж?
А от і ні, насправді рішення значно винахідливіше. Фахівці зі знешкодження вибухонебезпечних предметів зазвичай не перерізають дроти. Натомість вони використовують інструмент, який працює як вогнепальна зброя — наприклад, напівавтоматичний карабін чи снайперську гвинтівку. Цей процес називають «активним знищенням», і він рідко призводить до детонації міни.
Гігантські потвори живуть у важкодоступних печерах
Узагалі-то, важко знайти менш придатне місце для цього, ніж печера. Адже там немає світла, а отже, і жодної рослинної їжі. Там можуть бути лише ті поживні речовини, які якось потрапили ззовні — наприклад, послід кажанів. На харчах такого штибу навряд чи виростеш великим і сильним. Навпаки, мешканці печер зазвичай спрямовують свої еволюційні ресурси на максимальне збереження енергії.
У капітана підводного човна є власна розкішна каюта
На жодній субмарині немає нічого подібного. Річ у тім, що там страшенно тісно, і кожен квадратний сантиметр використовують із максимальною користю. Навіть на найсучасніших підводних човнах у каютах старших офіцерів навряд чи можна звестися на повний зріст. Тож єдина розкіш для командира — це те, що він спить у каюті сам.
Космічний корабль втратив реактивну тягу. Він вріжеться в Землю за лічені секунди?
У жодному разі! Хіба що ви маєте на увазі мільйон секунд. Наприклад, кораблю «Ентерпрайз» у фільмі «Стартрек: Відплата» знадобилося б близько 80 годин, щоб досягти атмосфери Землі. А якби він перебував на стабільній орбіті, то взагалі не втратив би висоти, адже орбітальний рух не потребує тяги.
Як ми дізнаємося про радіоактивність? Звісно ж, усе радіоактивне випромінює неонове зелене світло!
І знову нас дурять. Радіація жодним чином не пов'язана з випромінюванням у видимому спектрі. Можливо, ця ідея з'явилася тоді, коли радій використовували, щоб змусити світитися в темряві кінчики стрілок наручних годинників. Утім, навіть тоді це світіння забезпечувалося завдяки додаванню спеціальних хімічних речовин. Радіація абсолютно невидима.
Сироватка правди в кіно виглядає так, ніби її взято з реального життя
На жаль, нічого подобного не існує. Різні препарати роблять людей балакучішими й розкутішими (мабуть, найкращий із них — алкоголь), але жодна речовина не здатна змусити людину казати правду. У реальному житті, якщо слідчі й вводять затриманому «сироватку правди», то лише для того, щоб ввести його в оману й змусити думати, ніби той більше не спроможний брехати.
У фільмах про космічні подорожі Сонце зазвичай жовтого або помаранчевого кольору
Однак у космосі Сонце насправді білосніжне. Воно здається жовтим через те, що земна атмосфера розсіює частину променів із коротшою довжиною хвилі. З цієї ж причини небо має синій колір. Під час заходу сонця розсіювання інтенсивніше, тому колір Сонця ще більше відхиляється від білого й здається майже червоним.
У літака закінчилося пальне? Він ось-ось упаде!
Рано чи пізно він, можливо, і впаде, але точно не одразу. Літаки зазвичай добре планують, навіть якщо двигуни більше не створюють тяги. Літак, що вийшов з ладу на висоті 12 кілометрів, пролетить, найімовірніше, близько 160 кілометрів, перш ніж торкнеться землі. Тож пілоти мають час підготуватися до посадки на сушу чи на воду.
На підводних станціях зазвичай темно й похмуро, правда ж?
Анітрохи. Та й з якого дива? Дійсні станції чудово освітлені з 7:00 до 23:00, адже це створює приємнішу атмосферу для праці та життя. Немає жодних причин тримати персонал у темряві, окрім як заради «підводного ефекту» для глядачів. Таким чином нас змушують повірити, що все й справді відбувається на дні океану.
Космічні вибухи! Вогняні кулі! Оглушливий гуркіт!
Хвилиночку, друзі. Як це все може відбуватися в безповітряному просторі? Насправді вибух у космосі має геть не такий ефектний вигляд: об'єкт просто раптово розпадається в просторі. І ще одне: ви, звісно ж, знаєте, що потрібно для того, аби ми чули звук. Еге ж, повітря. Космічний вибух, якби нам довелося його побачити, стався б у майже цілковитій тиші.
Застряг у ліфті? То виходь через верхній люк!
У реальному житті з цим можуть виникнути клопоти. Річ у тім, що люки в ліфтах зачиняються ззовні. Вони призначені для того, щоб рятувальники могли потрапити всередину й вивести пасажирів. Ліфтова шахта — вкрай небезпечна зона для непідготовлених цивільних. Якщо ви опинилися в такій пастці, вибиратися через верхній люк (навіть якби його вдалося відчинити) набагато небезпечніше, ніж залишатися всередині й чекати на допомогу.
Увімкнений тостер у ванній — вірна смерть, чи не так?
Найімовірніше, нічого не станеться. Труби, що ведуть до ванни, зараз роблять зазвичай із полівінілхлориду, тож простого способу змусити ванну проводити електричний струм немає. Крім того, запобіжник у самому приладі або автоматичний вимикач у щитку спрацюють значно раніше, ніж тостер вб'є своего власника.
Можна непомітно дістатися куди завгодно повітроводами будівлі
Що ж, тут можуть виникнути серйозні складнощі. Насправді система вентиляційних каналів сповнена перешкод: труб, дротів тощо. Тож лазити ними можна хіба що в кіно, та й то за умови, що людина дуже дрібна й гнучка. Крім того, такий спосіб пересування супроводжується таким гучним гуркотом, що назвати його непомітним просто язик не повертається.
Резервуар із пальним — це бомба, готова вибухнути будь-якої миті!
Як би це мовити, бачите… бензин не має вибухових властивостей. Якщо ви кинете палаючий сірник у діжку з бензином у холодну погоду, полум'я згасне до того, як пальне спалахне. Заправні станції та резервуари — доволі безпечні місця, якщо йдеться про вибух рідкого пального. Небезпека може йти хіба що від його парів.















