Історія цукру, або Як почалося «солодке життя» людства (7 фото)

Хоча сьогодні й заведено гостро критикувати цукор, обходитися без нього людство досі не навчилося. Історія людства нерозривно пов'язана з цим неоднозначним продуктом, який лікує, вбиває, допомагає робити відкриття та просто робить життя солодшим. Що ми знаємо про походження цукру та його роль у різні епохи?





Солодка вода з «запашної тростини»

Не секрет, що цукор з'явився завдяки рослині Saccharum officinarum. Цю красиву назву вигадав сам Карл Лінней, але в народі її зазвичай знають як цукрову тростину. Це теплолюбна трав'яниста рослина, споріднена з такими культурами, як сорго та маїс.



Так виглядає цукрова тростина

Цукрова тростина неодноразово згадується у стародавніх священних текстах. Варто зазначити, що не всі жителі теплих країв познайомилися з цією рослиною одночасно. У Корані тростина не згадується, а от у Старому Завіті, написаному набагато раніше, вона вже є. У пророків Ісаї (43:24) та Єремії (6:20) згадується «солодка тростина», і з великою ймовірністю йдеться саме про Saccharum officinarum.

Слід окремо уточнити, що на Близькому Сході цукрова тростина не росла. Її привозили здалеку, про що свідчить вірш із книги пророка Єремії:

«Нащо Мені той ладан, що йде з Шеви, та запашна тростина з далекого краю?».

Очевидно, що ця тростина високо цінувалася юдеями та потрапляла на їхні землі як коштовний дарунок. Але якщо про саму рослину згадували часто, то про цукор більшість давніх людей і гадки не мала.

Будда та цукор

Винятком були індійці. У життєписах Будди Гаутами згадується як сама тростина, так і готовий солодкий продукт із неї. Понад те, сам Просвітлений не схвалював його вживання, вважаючи це однією з ознак слабкості духу. Очевидно, він дбав і про фізичну форму своїх послідовників.





Будда вважав, що цукор непотрібний

Вважається, що Будда з'явився на світ 568 року до н. е. в Індії. Це означає, що за тих часів у цій частині Азії не лише культивували, а й вміли переробляти тростину. Пратимокша, або Буддійський чернечий кодекс, перераховує продукти, які вважаються для здорової людини «пакіттія», тобто надмірністю.

До цього розлогого списку поряд із молоком буйволиці, вершковим маслом і олією, м'ясом, рибою та сиром потрапив і gur — різновид тростинного цукру. Швидше за все, ці правила харчування встановив сам Будда, а отже, він знав і про цукрову тростину, і про виготовлений із неї цукор.

Ще до нашої ери тростину в Індії вирощували повсюдно. Цілком можливо, що існували й інші рослини, які забезпечували людей цукром. У 325 році до н. е. до Індії увійшли війська Александра Македонського. Один із полководців видатного завойовника, на ім'я Неарх, писав таке:

«В Індії тростина дає мед без участі бджіл, з неї роблять п'янкий напій, хоча ця рослина й не має плодів».



Александр Македонський цілком міг скуштувати цукор в Індії

Найімовірніше, полководець Александра познайомився з цукровою тростиною та солодкою водою, але самого цукру не бачив. Приблизно під час індійського походу Македонського цукрова тростина з'явилася в Єгипті. Усе це дає підстави припускати, що її завезли з походу греки. На півночі Африки тростину почали вирощувати в дельті річки Ніл, до того ж дуже успішно. Єгиптяни навіть відправляли цінний продукт на экспорт.

Але Індія все одно надовго зберегла за собою славу найсолодшої країни. У 320 році до н. е. там знали аж п'ять видів цукру. Найпоширенішими були три: guda, khanda та sarkara. Від слова khanda походить англійське candy (цукерка). Що ж до sarkara — тут усе очевидно, адже воно звучить майже як сучасне «цукор».

Як цукор «пішов у світ»

Приблизно до 200 року до н. е. про цукрову тростину вже добре знали в Піднебесній. Джерела тієї доби не містять згадок про цукор чи навіть про солодку воду. Тому можна припустити, що китайці просто жували стебла. Є дані, що королівство Фунань, яке розташовувалося на території нинішньої Камбоджі, сплачувало китайському імператорові данину. Серед вантажів, які відправляли до Пекіна, були й в'язанки тростини.

Близько 100 року до н. е. цукрову тростину в Китаї вже вирощували масово, щоправда, лише в південних регіонах. На той час цю культуру вже знали на півночі Африки, на Близькому Сході та в державах Аравійського півострова.



Цар Шапур I, зусиллями якого у Персії з'явилася цукрова тростина

Проте свою ходу світом цукор розпочав не раніше 600 року, коли його почали виготовляти в Персії. Складно сказати, чому тростина оминула цю імперію й з'явилася там так пізно. Можливо, річ у посушливому кліматі. Для вирощування цієї культури довелося створити масштабні іригаційні споруди.

У 262 році цар із династії Сасанідів Шапур I звів на річці Малый Тигр греблю. Вона дала змогу зросити розлогі пустельні площі, які перетворилися на сільськогосподарські угіддя. Саме тоді й розпочалися перші спроби персів вирощувати цукрову тростину.

Цукор завойовує світ

Слово «цукор» походить від санскритського shakkara. Це слово застосовувалося не лише до солодкої речовини, оскільки означало загалом будь-який гранульований продукт. У багатьох мовах є співзвучні назви: sakkar в арабській, sheker у турецькій, zucchero в італійській, sucre у французькій та sugar в англійській.

Але в самій Індії цукор найчастіше називали gur. Це слово означає «куля», і воно точно відображає один із технологічних процесів виробництва. Готовий цукор діставали з варильного котла у вигляді великої липкої грудки кулястої форми.



Гідротехнічні споруди, збудовані давніми персами

У 627 році Візантійська імперія завдала нищівної поразки Персії. У палаці поваленого царя Хосрова II в Дастагерді серед численних трофеїв були захоплені й запаси цукру. Візантійці назвали його «індійським делікатесом» і одразу вподобали.

Так цукор різними шляхами — через грецькі порти, а також із візантійськими караванами військової здобичі — потрапив до Європи. Згодом ці факти призабулися, і довгі століття вважалося, що цукор завіз із Індії та Китаю у XIII столітті Марко Поло.

У XV столітті цукрова тростина перетнула Атлантику на каравелах Христофора Колумба. Клімат Вест-Індії ідеально підійшов для цієї культури, і плантації цукрової тростини охопили величезні площі в Америці. Трохи пізніше тростину до Австралії завезли з Південної Африки британці.

Творець історії та джерело сліз

Варто сказати, що цукор був зовсім не нешкідливим харчовим продуктом. На ньому заробляли колосальні статки, через нього воювали. Цукор провокував повстання й став однією з причин поневолення мільйонів людей на Чорному континенті.



Збирання цукрової тростини рабами

Він навіть сприяв переселенню народів і рас. Через нього 20 мільйонів африканців проти власної волі опинилися в Північній та Південній Америці. За волею цукру на Гавайських островах з'явилися японці та китайці. Він «допоміг» вивезти десятки тисяч жителів Океанії на Австралійський континент.

Усе це відбувалося лише через пристрасть одних людей до солодкого, а інших — до наживи. Нині неможливо підрахувати, скільки мільйонів жертв на рахунку «білої смерті». Тому цукор вартий того, щоб до нього ставилися з повагою, як до хліба, і водночас із певною перепоторогою.