Острів Бастой: норвезька в'язниця для особливо небезпечних злочинців та мрія кожного ув'язненого (13 фото)
Норвегія завжди славилася своєю насправді гуманною пенітенціарною системою, тож найжаданішим місцем, куди мріють потрапити всі ув'язнені, є норвезький острів Бастой. Саме там розташована, мабуть, найрайськіша твердиня порядку з-поміж усіх нині існуючих тюрем. 
Острів Бастой, розташований лише за годину їзди від Осло, — це мальовничий куточок, дістатися якого можна тільки водним транспортом. Тут є кілька пляжів, облаштовані тенісні корти і навіть сауна.
У тюрмі на цьому острові відбувають покарання вбивці, ґвалтівники, наркодилери та шахраї. Проте серед норвезьких в'язнів стоїть ціла черга охочих потрапити на Бастой. Тут їх «ресоціалізують» за допомогою праці в лісі, на городі та біля свійських тварин. В'язниця на Бастої — це ще й перша у світі «органічна установа».
Міністерство юстиції Норвегії у 2009 році завершило 10-річний експеримент із «вільного утримання» в'язнів у тюрмі на острові Бастой. Досвід визнали успішним, і тепер такі заклади можуть з'явитися й в інших куточках країни. 
Замість того щоб сидіти за ґратами, 115 ув'язнених цієї дивовижної тюрми мешкають у зручних дерев'яних будиночках.
Автором цього експерименту став норвезький науковець, кримінолог Нільс Крісті. Його теорія полягає в тому, що у кожного злочину є дві жертви: той, хто від нього постраждав, і той, хто його скоїв. І злочинець заслуговує не лише покарання, а й перевиховання — тієї самої «ресоціалізації».
Острів Бастой розташований у фйорді Осло. Від столиці Норвегії до нього — 76 км, а до найближчого населеного пункту, курортного містечка Гортен, — трохи більше ніж 2 км. Площа самого острова становить 2,6 кв. км. Раніше тут діяла одна з найсуворіших норвезьких тюрем для неповнолітніх злочинців (див. нижче фото в'язнів у 1930-х роках), і нею батьки лякали своїх неслухняних дітей. 
А от чого ніколи не було на острові Бастой, то це колючого дроту та лютих наглядачів з автоматами й вівчарками. І це попри те, що відбувають покарання там найзатятіші злочинці всіх мастей: від наркоділків і шахраїв до ґвалтівників та вбивць.
Сьогодні Бастой називають «Островом свободи для в'язнів». Тут сидять найжорстокіші — за норвезькими мірками — злочинці: вбивці, ґвалтівники, педофіли, великі шахраї та наркодилери. Сидів тут і єдиний серійний вбивця за всю історію Норвегії — Арнфінн Нессет. Він був головним лікарем будинку для літніх людей і, як вважається, отруїв там 20 стареньких («щоб припинити їхні муки»). Після 15 років ув'язнення на материку його відправили досиджувати останні півтора року на Бастой. Після звільнення влада видала йому паспорт на нове ім'я та змінила зовнішність за допомогою пластичної операції (щоб уникнути його дискримінації суспільством).
На початок 2011 року на острові сиділи 116 осіб. Тюремний персонал — 70 осіб, але на ніч чергувати залишаються лише 5–6 співробітників. Усі наглядачі працюють тут без зброї. За 11 років існування цієї тюрми з острова втекли лише п'ятеро людей, з яких троє повернулися із повинною, а двох спіймали й відправили до тюрем на материку. 
Щодо режиму утримання, то головним обов'язком кожного ув'язненого є праця. Усі мають роботу, на якій мусять перебувати з 8:30 до 15:30. Щодня арештанти отримують плату в розмірі 10 доларів і можуть витратити гроші на продукты в місцевій крамниці, забезпечуючи себе сніданком та вечерею на свій смак.
У тюрму на острові стоїть черга з норвезьких в'язнів, і небагатьох щасливчиків сюди відправляють досиджувати незначний залишок терміну (зазвичай від 1 року до 3 років). Чим же вона так приваблює ув'язнених?
На Бастої ув'язнені перебувають «на волі» — вони мешкають у котеджах (1 котедж на 8 осіб, у кожного своя кімната) та можуть спокійно пересуватися островом. За незначним винятком, усім передбачено відпустку тривалістю 18 днів на рік. Крім того, є ще й декретна відпустка на 21 день — коли у дружини чи співмешканки народжується дитина від в'язня (побачення з родичами — щотижневі, тривалістю до 12 годин).
Важливо й те, що з ув'язненими обов'язково працюють психологи, а персонал тюрми трудиться нарівні з ними. Праця, до речі, є обов'язковим елементом для в'язнів, а також засобом «ресоціалізації» та перевиховання. Причому вся робота — на свіжому повітрі. Норвежці (і особливо кримінолог Крісті) вірять, що сільське та лісове господарство найкраще вибиває з людини дурощі. На острові утримують 45 овець, 22 корови, 10 коней, 230 курей і 20 кролиць. Є також ділянки з картоплею, овочами та малиною. Власні угіддя — це ще й важливий елемент продовольчого самозабезпечення. Одним із чинників, через який експеримент з острівною тюрмою Мін'юст визнав успішним, стало зменшення вартості утримання в'язнів у 2,5 раза порівняно з іншими норвезькими тюрмами. 
Обід для всіх є обов'язковим, його готує кухар закладу — як для в'язнів, так і для охоронців. Також кілька разів на день ув'язнені зобов'язані відмічатися. Мета тюрми на острові Бастой полягає не в тому, щоб образити добропорядних громадян Норвегії, пестячи злочинців замість покарання, а в тому, щоб змінити їх і дати їм змогу повернутися в суспільство.
Так, кожному в'язневі держава виділяє тут 50 крон на день. На ці гроші він має купувати продукти для сніданку й вечері (обід — коштом тюрми; до того ж охоронці їдять те саме, що й підконвойні), господарські товари, одяг тощо. Особливо не розкошуватимеш, тим паче з огляду на норвезькі ціни. Натомість те, що вирощують і виготовляють самі в'язні, справедливо ділиться між усіма відповідно до їхньої участі у виробництві. У результаті працьовитий ув'язнений щомісяця отримує тут додатково до 10 тисяч крон.
Окрім сільського господарства, важливою галуззю на Бастої є рибальство — щодня виловлюють до 100 кг тріски та пікші, а також налагоджено виробництво меблів із власної сировини. Рубки догляду (коли вирубують лише старі або хворі дерева) забезпечують паливом для обігріву котеджів. 
Перекличку ув'язнених проводять щодня вранці та увечері.
У 2010 році Бастой узагалі став першою у світі «органічною тюрмою». Усі відходи (окрім пластику, який тут заборонений) переробляють на компост. Добрива та засоби захисту рослин — виключно органічні. Установлено сонячні батареї, з деревних відходів виготовляють пелети для опалювальних котлів, усі машини та трактори переведено на біодизель (який виробляють із ріпакової олії).
Підйом тут о 7:00. О 8:00 починається робота. Двогодинна перерва на обід. Робочий день закінчується о 16:30. Увечері ув'язнений може займатися чим завгодно — читати в місцевій бібліотеці (тут зібрано майже 10 000 книжок), сидіти в інтернеті (щоправда, не більше двох годин), дивитися телевізор (дозволено 4 телеканали), займатися спортом (без обмежень), грати в місцевому рок-гурті чи театральному гуртку. О 22:00 — відбій. На острові заборонені наркотики та алкоголь (щотижня здають аналізи сечі на наявність наркотиків), за порушення — відправка до тюрми на материку. 
Хоч як дивно це лунає, але метод цієї казкової тюрми працює. За статистикою, 20% злочинців, які побували в норвезьких тюрмах, повторно опиняються там через кілька років після звільнення. А з тих, кому випала нагода відбути термін на острові Бастой, повторно засудженими стають лише 16%.
У чому ж річ? Адже загалом норвезька пенітенціарна система дуже гуманна (тобто не менш гуманна, ніж на острові). Так, тут існує «черга на відбування покарання» — приблизно 20–25% норвежців, які отримали термін (здебільшого невеликий — до 5 років), перебувають на волі, доки для них не звільниться місце у тюрмі. І весь цей час термін їм зараховується (у результаті 5% взагалі відбувають покарання, перебуваючи вдома). Люди, які відбули понад половину терміну за тяжкі злочини, а за легкі — і від самого початку ув'язнення, можуть подати клопотання про вихід за стіни тюрми на волю чи навчання в денний час (у двох третинах випадків такі клопотання задовольняють; а ночують ув'язнені в тюрмі). Дрібні злочини тут узагалі розглядає не суд, а так званий «психолог-примиритель». Якщо злочинець усвідомив тяжкість свого вчинку, йому призначають штраф, умовний термін або й зовсім прощають. Раз на рік у Ліллегаммері міністр юстиції та його заступники, депутати парламенту й делегація в'язнів від кожної тюрми (це 50–70 осіб) засідають у гірському готелі три дні, де спільно вирішують, як поліпшити життя ув'язнених та перевиховати їх. 
«Головне — створити ситуацію, у якій ув'язнені зможуть розкритися з нового боку, знову почати поважати самих себе», — каже начальник колонії Арне Квернвік Нільсен.
І все ж тюрма Бастой виявилася ефективнішою за інші гуманістичні вигадки норвезької влади. Кримінолог Крісті переконаний, що секрет «ресоціалізації» — саме в колективній праці на землі. Ще на самому початку експерименту він зізнавався, що на цю ідею його наштовхнули записи індіанського вождя Сіетла від 1850 року. Корінний американський житель тоді проповідував білим людям, що ті «відірвалися від природи, прагнуть її підкорити, замість того щоб жити з нею в гармонії».
«Ми даємо ув'язненому відчуття гармонії з природою. Це відвертає від насильства», — казав Крісті. 
Ув'язнений (із бензопилою) працює з охороною в лісі на острові Бастой.
«Але, можливо, справа ще й у самих норвежцях?» — скептично запитає читач. Адже в радянських таборах люди справно працювали на природі — на лісоповалах, та й у складі колективу — з урками, опусками, «мужиками» й іншими «ієрархічними» представниками кримінального соціуму. І нікого це особливо не «ресоціалізувало». Напевно, важливе ще й відчуття свободи та вільної праці (хоч як двозначно це лунає щодо праці в'язнів) — коли її результати діляться порівну. А ув'язнені, які не бажають жити в такому соціумі, вирушають на суворіший режим. 
Телефонні кабіни на острові. Ув'язненим дозволено телефонувати двічі на день, уранці та увечері. 
В'язень, засуджений за жорстоке поводження з дітьми, працює з конем. 
Громадянин Нігерії, засуджений за злочини, пов'язані з наркотиками. Він один мешкає у власному будинку на острові. Усі інші ув'язнені живуть у спільних будинках.
