Раніше дивитися велоспорт було веселіше

"Крім того, двогодинні командні перегони з кількома спринтерськими заїздами для заповнення часу; поодинокі змагання на абсолютну швидкість, коли гонщик протягом години змагається зі стрілкою секундоміра; дуже небезпечні, але дуже красиві перегони на сто кілометрів за важкими мотоциклами по крутому дерев’яному треку п’ятисотметрової чаші "Буффало" -- відкритого стадіону в Монружі; знаменитий бельгійський чемпіон Лінар, якого через профіль прозвали Сіу: до кінця перегонів він збільшував і без того страшну швидкість, пригинав голову і смоктав коньяк із гумової трубки, з’єднаної з грілкою у нього під майкою; і чемпіонати Франції з перегонів за лідером на бетонному треку у шістсот шістдесят метрів завдовжки в парку біля Отейля, -- найпідступнішому треку, де на наших очах розбився великий Гана і ми чули хрускіт черепа під його захисним шоломом, наче на пікніку хтось розбив об камінь круте яйце". Е. Гемінґвей "Свято, яке завжди з тобою."