Найдорожчими у світі грибами вважаються трюфелі. Їх продають на аукціонах, і ціна за кілограм нерідко перевищує 3 тис. євро. Ну, а на другому місці впевнено влаштувався гриб із екзотичною назвою мацутаке, який, втім, має й прозаїчне ім'я — рядовка взута. Гурмани з Японії готові платити за кілограм цього дару лісу майже як за трюфелі. У чому ж цінність цього непоказного на вигляд гриба? 
Мацутаке ростуть у соснових лісах біля самих основ дерев. Вони зустрічаються в Японії, Далекому Сході, в Сибіру і Скандинавських країнах. Щоправда, знайти ці гриби зовсім непросто, адже у природі їх зовсім небагато. Мацутаке вважається цінним грибом усюди. Але найдорожчі з них збирають у Японії, біля стволів японської червоної сосни. 
Збирати ці гриби непросто. Цінуються лише молоді мацутаке, плодові тіла яких майже повністю перебувають у землі. На поверхні залишається тільки капелюшок, який найчастіше ховається під шаром опалої хвої. Тому гриби доводиться буквально викопувати із землі. 
Жителі Країни сонця, що сходить, високо цінують цей гриб за його аромат. Японська традиційна кухня традиційно не надто багата на запахи. Тому мацутаке – справжня знахідка для гурманів. У нього ні на що не схожий солодкуватий запах, який грибу надає октиловий або грибний спирт, що міститься в ньому. 
Смак гриба теж дуже незвичайний. Ті, хто пробував мацутаке, не можуть його описати. У ньому є нотки кориці та соснової смоли, а за густиною його тіло схоже на ніжне м'ясо. Вважається, що особливі властивості гриба пов'язані з тим, що його міцелій утворює симбіоз із кореневою системою сосен. 
У Японії мацутаке - король осінніх делікатесів. Ті, хто можуть собі це дозволити, неодмінно прагнуть насолодитися стравами з цих грибів до заморозків. Хто не встиг — чекатиме наступної осені. Мацутаке при зберіганні швидко втрачає свої унікальні властивості, а штучно вирощені зовсім не схожі на ті, що зібрані у лісі. 
Гриби замість грошей
Гриби цінувалися в Японії з давніх-давен. В одному з писемних джерел 8 століття мацутаке перераховані серед дарів імператору. У період Едо, що тривав з 1608 по 1868, грибами можна було сплачувати податки, замість грошей. Щасливий власник землі, де зростав цей лісовий скарб, не міг продавати його на власний розсуд. Для цього обов'язково був потрібний дозвіл влади. 
Колись гриби мацутаке зустрічалися в гірських лісах японських островів частіше, ніж сьогодні. Їхня кількість зменшилася через скорочення лісів червоної сосни. Це дерево тисячоліттями служило паливом для традиційних японських печей та сировиною для вугілля. Тому мешканці сіл, біля яких росли сосни, доглядали їх і висаджували нові деревця, замість зрубаних. 
Так було до 1970-х, доки Японія масово не перейшла на нафтопродукти. До червоної сосны почали ставитися як до звичайних дерев, що не становлять цінності. Через це площа лісів почала скорочуватися. Разом із соснами почали зникати й мацутаке. Останнім часом японці схаменулися і знову почали дбайливо ставитися до реліктових лісів, але пройде чимало часу, перш ніж все повернеться на круги своя. 
У японській кухні гриби мацутаке готують із рисом або просто смажать на грилі. Вони гарні власними силами, тому не вимагають складних і вишуканих гарнірів. Головне при приготуванні страв із цим делікатесом — швидкість. Японські кухарі кажуть, що свіжі гриби втрачають свій аромат та смак буквально з кожною хвилиною.
Додати свій коментар
Вам буде цікаво:
