Картонні бабусі: злидні Гонконгу без блиску (9 фото)
Банально, але Гонконг і справді місто контрастів. Всі хочуть тут жити (через особливий економічний і соціальний статус), але жити тут ніде і неприємно. Коли працюєш і зарплату отримуєш, то ще терпимо, але що робити, якщо ти вже вийшов на пенсію? 
Нічна зміна пенсіонерів
Їх називають «картонними бабусями». Їм за 70, 80 та навіть 95 років. Приблизно о другій годині ночі вони виходять у велике місто на роботу, щоб заробити на поїсти. Картон зазвичай викидають різні підприємства та ресторани (від постачання овочів). Знайдений картон бабусі сортують за категоріями, вантажать на візок та везуть до місцевої компанії з переробки відходів. Додому зазвичай такі дідки повертаються лише до 11 ранку. 
Багато 80-річних бабусь займаються цим по 20. А то й 30 років
Звісно, на це не проживеш, є пенсійні заощадження. Але й займаються цим не заради хобі, а щоби протягнути довше на заощадженнях. За свою виснажливу працю ці картонні бабусі отримують гроші, та й у нас справа не вдячна. 
Візок можуть укотити або викинути
Досвідчена бабуся близько 100 гонконгських доларів на день, цього вистачить на два невеликі прийоми їжі, зазвичай обід та вечеря. Ось тільки останніми роками картонних бабусь, які по 30 років очищали вулиці Гонконгу від картонного сміття, дуже щемлять. 
Потрібно сортувати на сорти
Раніше компанії з переробки платили 0,6 гонконгських долара за кілограм, мінімальну суму, яку рекомендував уряд. Тепер пропонують лише 0,3 долара. 
Це коробки від продуктів
А ще буває, що зібрану бабусею купу якийсь добрий іноземець, які не знає порядків, викине в бак для сміття, поки вона відійшла від купи в сусідній провулок. І людина начебто не винна, хотіла допомогти, але ніч роботи на звалище.
Багате місто, бідні люди похилого віку 
Чому на вулицях Гонконгу такі бадьорі бабусі? Тому що слабким не під силу
Парадокс Гонконгу полягає у жахливому розриві між багатством міста та злиднями його літніх жителів. У звіті благодійної організації Oxfam за 2024 рік підраховано, що 580 000 людей похилого віку в місті живуть у злиднях. Уряд надає їм невелику щомісячну допомогу, але в одному з найдорожчих мегаполісів світу цих грошей недостатньо. Багато хто підробляє, іншого вибору у них просто немає. 
Їх можуть звинувачувати, що вони розворушили сміття
При цьому смітять тут знатно, вміють! Щодня на душу населення тут припадає близько 1,51 кг відходів. Це значно більше, ніж у Токіо (0,88 кг), Сеулі (0,95 кг) та Тайбеї (1,14 кг). І переробляється лише 30–40% сміття, тоді як на Тайвані та у Південній Кореї більше половини. Так що пункти здачі картону і картонні бабусі ой як потрібні насправді.
А що за картонними дідусями? 
Заодно і стільчик собі знайшов
І вони є, звичайно ж, зовсім старенькі. Деякі можуть просто й інші роботи знайти, яким-небудь номінальним охоронцем за копійки, куди стареньку вже не візьмуть. Тому їх тут менше. Діти у багатьох людей похилого віку поїхали з Гононга в різні частини світу, все ж таки це місто світу в якомусь сенсі. Однак переїхати не означає розбагатіти, бо ті, хто хоч чогось досягли, ті забирають людей похилого віку. 
Старим тут не місце
А залишаються ось такі самі собою бабусі, все явище в тому, що їх досить помітно багато.
