Таємниця димаря без слідів сажі острова Лабуан (15 фото + 1 відео)
На північному пагорбі острова Лабуан, що біля узбережжя Східної Малайзії, височить 30-метрова труба з червоної цегли. 
Сама по собі вона не особливо вражає уяву: звичайна квадратна вежа з двома арками біля основи та декоративним фризом нагорі. Але що десятиліттями не дає спокою археологам: навіщо її побудували? 
Версій висунуто безліч. Одні казали, що це частина недобудованого особняка, інші, що маяк для суден, що проходять, або дзвіниця. Найправдоподібніша зв'язує трубу з вуглевидобуванням, яка колись велася в цих краях. 
Австралійський історик Лінетт Ремсі Сільвер висунула свою гіпотезу: труба зводилася як димар для виробництва цегли або виплавки руди. Досвідчений австралійський металург Девід Хоскінг підтвердив: конструкція повністю відповідає димоходам цегельних заводів та металургійних печей. 
Усередині труби, вище відновленої основи, збереглася глазурована вогнетривка кладка, розрахована на екстремальні температури. А залізні бандажі зовні не просто укріплення, вони працюють як компенсатори теплового розширення. 
Хоча довгий час вважалося, що цеглу на острові ніколи не виробляли, Сільвер виявила в газетах 1870 нотатки про те, що Лабуан дійсно випускав значну кількість цегли для вугільної шахти, відкритої в 1847 році. 
Виробництвом цегли в британських колоніях зазвичай займалися ув'язнені. 
Розквіт вугільних шахт припав на 1870-і роки, але низка вибухів котлів у поєднанні з нестачею капіталу та робочих рук зупинила роботу. До 1881 обладнання просто іржавіло і розсипалося. 
Шахти знову відкрили 1889 року, але фінансові труднощі повернулися, й 1894 року робота знову завмерла. На початку 1900-х видобуток було відновлено, і цегла знову стала затребувана. 
Тисячі цегли були потрібні для будівництва тунелів і житла, що й виправдовувало зведення великого обпалового димаря. 
Сільвер вважає, що загадкова труба була частиною цього нового комплексу. Вона стояла на найвищій точці острова, де вітер забирав дим і шкідливі випари від міста, поруч із невичерпними запасами вугілля та глини. 
Але ж шахти не процвітали. 1911 року їх закрили назавжди. До 1913 року всі цегляні будинки та майстерні знесли, сотні тисяч цегли вивезли потягом до Вікторії. Через століття майже всі сліди поселення в Коул-Пойнт зникли разом із пам'яттю про цегляне виробництво. 
Сьогодні таємнича труба – останній релікт цієї забутої індустрії. Вона перетворилася на одну з головних історичних пам'яток острова і, як і раніше, стоїть на тому ж місці. 
Справжнє призначення досі офіційно не розгадано. Це той випадок коли загадка стала головною фішкою туристичного об'єкта. 
