Біла покрівля Бермуд: як дефіцит прісної води створив архітектурний символ (10 фото + 1 відео)
Сліпучо-білі східчасті дахи стали візитною карткою Бермудських островів. Цей відомий архітектурний елемент не естетична примха, а життєво важлива технологія, породжена віковою боротьбою з нестачею прісної води. 
Саме ці вапнякові покрівлі уможливили саме існування поселень на островах. 
Бермудські острови
Бермуди відомі двома природними особливостями: ураганами та відсутністю джерел прісної води. Хоча острови лежать на шляху штормів, багато ураганів проходять повз, обрушуючи на архіпелаг лише шквальні вітри та рясні дощі. Ці дощі стали єдиним ключем до виживання. 
Ранні будівлі остров'ян мали дахи з пальмового листя, але до кінця XVII століття їх почали замінювати на кам'яні плити. Тяжкий місцевий вапняк був стійкий до вітрів, а згодом будівельники навчилися надавати покрівлі ступінчасту форму. Ці уступи уповільнюють потік зливової води, запобігаючи навантаженню жолобів і дозволяючи ефективно зібрати кожну краплю. Збір дощової води став основою життя, оскільки на Бермудах немає ні річок, ні прісних озер. 
Клімат сприяє такій системі. Острови отримують близько 1400 мм опадів на рік, рівномірно розподілених за сезонами. Закон зобов'язує кожне домоволодіння збирати щонайменше 80% води, що падає на дах. Для цього під кожним будинком має бути цистерна. Завдяки цьому кожен будинок історично був автономен. 
Традиційна покрівля складається з прямокутних плит місцевого вапняку, скріплених розчином. Шви і краї ретельно герметизуються, формуючи ті самі характерні щаблі. Водостічний жолоб по нижньому краю направляє воду в труби, що ведуть до підземної цистерни. Раніше всю конструкцію покривали вапняним розчином, який мав антибактеріальні властивості. Сьогодні його замінила біла фарба, яка відображає ультрафіолет, сприяючи природному знезараженню води та допомагає зберігати в будинках прохолоду. 
Для економії дорогоцінного ресурсу у багатьох будинках є дві окремі системи водопостачання. Друга система подає в туалети опріснену або солону воду, що дозволяє скоротити витрату прісної води на 40-50%. 
Культура дбайливого ставлення до води прищеплюється тут із дитинства. На чистку зубів покладалася одна чашка води, якої вистачало і полоскання. Миючий засіб використовували так скупо, щоб після миття посуду у воді не залишалося піни, і його можна було вилити в сад. 
Проте зростання населення та популярності Бермуд як курорту створили нові виклики для цієї багатовікової системи. Багатоповерхові будинки з кількома сім'ями зменшили співвідношення площі даху до мешканців. У пік туристичного сезону збирання дощової води вже недостатньо. Тому готелі, лікарні та великі підприємства зараз використовують підземні водоносні горизонти та опріснювальні установки. 
Білі східчасті дахи залишаються не просто символом Бермуд, а пам'яткою людської винахідливості, що перетворила природне обмеження на унікальну та функціональну архітектурну традицію. 
